Слава Ісусу Христу!
У суботу напередодні сиропусної неділі Свята Церква подає для читання уривок з Євангелія від Матфея, в якому Господь навчає учнів своїх, а разом з ними і все людство, мабуть чи не найбільш вживаної на сьогоднішній час молитви, яку ми називаємо за її першими словами «Отче наш». Ця Господня молитва містить короткі прохання, але водночас всі вони є надзвичайно важливими. Лише одне з них стосується безпосередньо забезпечення усіх життєвих потреб, які Господь вкладає у зміст слів «хліб насущний». Інші ж прохання возвеличуючи Отця Небесного, Бога Єдиного, висловлюють прагнення віруючої людини до осягнення Царства Небесного, для чого насамперед потрібно бути очищеним від скверни гріха та звільненим від сітей лукавого.
Здавалось би нічого складного для розуміння у Господній молитві немає, її слова прості і доступні. Але чи завжди належним чином замислюмось ми промовляючи слова «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим»? (Мф.6:12) Чи не просто за звичкою ми їх промовляємо, чи розуміємо до кінця, яку відповідальність ми на себе беремо і чи не чинимо самі ж собі суд цими словами? Пригадаймо собі скільки разів будучи у гніві на ближнього свого, тримаючи на нього образу, ми зверталися до Бога цими словами. Хіба не були ми тоді лицемірами і неправдомовцями? Хіба не казали ми тоді Богові «не прощай нас як і ми не простили винуватця свого»? Звичайно, що ми таких слів не казали, але наш гнів, злопам’ятність, злоба на ближнього промовляли ці слова.
В сьогоднішню неділю сиропусну, в останній день перед початком Великого Посту, ми чуємо в євангельському читанні продовження вчорашнього повчання Христового. Господь сьогодні пояснює нам: «Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф.6:14-15) Ці слова Господні ми повинні згадувати щоразу, як тільки запалає гнів на ближнього у серці нашому, як тільки злість на нього огорне наше серце, як тільки думка про якусь помсту виникне у наших помислах. Бо це все є перешкодою на шляху до духовного вдосконалення, до єднання з Богом, до осягнення Царства Небесного.
Важливими кроками на цьому шляху є належний піст. Але не лише в обмеженні у їжі він полягає, бо, насправді, це обмеження є лише допоміжним засобом. Головне ж у пості – це щира молитва і щире покаяння, які повинні бути підкріплені справами милосердя до ближніх, головна з яких – це прощення їх провин перед нами. Саме тому Святою Церквою було встановлено нинішню неділю, яку називають «Прощеною», яка передує початку Святої Чотиридесятниці – часу найсуворішого Посту в календарному році. Вже сама назва сьогоднішньої неділі спонукає нас примиритися з ближніми простивши взаємні образи.
Тож послухаймо голосу Церкви, простімо сьогодні один одному всі провини й образи, покриймо всі негаразди миром і злагодою, щоб нелицемірно взивати до Отця Небесного слова молитви Господньої, щоб наш подвиг посту був плідним, щоб наше покаяння було справді щирим, щоб ворожнеча чи злість не заважали нашим серцям палати любов’ю до ближнього, а отже і до Самого Бога, якому слава навіки!
Амінь!
