Проповідь архімандрита Онуфрія на Неділю 3-тю після Пасхи, свв. жон-мироносиць, прп. Феодосія Києво-Печерського

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

«ХРИСТОС ВОСКРЕС!»

Ось вже два тижні ми вітаємо один одного цими словами сповіщаючи один одному радісну та величну звістку про перемогу Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа над самою смертю, про Його величне і світле тридневне воскресіння із мертвих. Але сьогодні Свята Церква подаючи під час Божественної Літургії особливий уривок з євангельського читання змушує нас замислитися не лише над перемогою Христа над смертю, але й над ціною цієї перемоги, нагадує нам, не лише про радість і величність події визволення із пекельних кайданів закованих від віку, але й про те, що передувало цьому визволенню.

Так, ціна викуплення роду людського з рабства пекельного була надзвичайно висока. Точніше кажучи, ми навіть не можемо передати словами величину тої ціни, жоден вчений не виміряє ту ціну якоюсь мірою, як міряють довжину чи вагу, жоден економіст не визначить грошима чи золотом ціну нашого викуплення. 

«Не тлiнним срiблом або золотом визволенi ви ... , а дорогоцiнною Кров’ю Христа, як непорочного i чистого Агнця» (1Пет.1:18-19) – так говорить у своєму Першому соборному посланні святий апостол Петро. Ось вона велика і неосяжна для повного розуміння своєї величини людським розумом ціна нашого визволення. Як Агнець приніс Христос, Син Божий, Господь наш і Бог наш, себе в жертву, перетерпівши страшні муки і страждання був розп’ятий і вмерши на хресті був похований у гробі, про що у нинішньому євангельському читанні говорить нам святий євангелист Марк.

Проте це все було лише видима частина спасительної місії Христа. Поза людським оком залишилося Його сходження до пекла, його руйнування та визволення з своєрідних кайдан закованих Адама та старозавітніх праведників, пророків, праотців та праматерів, усіх, хто очікували приходу Спасителя. Не бачило людське око і того як увів Христос усіх їх разом з благоразумним розбійником до раю, до Небесних осель.

Але бачили очі людські Христа Воскреслого, Який виконавши Свою спасительну місію довершив її Своїм тридневним Воскресінням із мертвих, вказуючи усім людям на Його остаточну перемогу над смертю. Вістку про Його воскресіння від Ангела Господнього почули жінки-мироносиці, пам’ять яких ми сьогодні звершуємо, Христос являвся Апостолам і ученикам Своїм, і всі вони передаючи з уст в уста цю радісну звістку донесли її і до наших днів. 

Сьогодні й ми уподібнюємося усім тим учням та Апостолам, які виголошували проповіді про Христа Воскреслого та життя вічне у Царстві Небесному, яке Він Своєю спасительною жертвою нам дарував. Вітаючи один одного цими пасхальними словами ми так само є проповідниками Воскреслого Христа, а отже і Його Євангелія Правди, бо виголошуємо ми благу вістку про спасіння.

І це уподібнення учням Христовим, дорогі браття і сестри, змушує усіх нас уподібнюватися їм не лише у самому проголошенні благої вісті, але й наслідувати Апостолів у їхній стійкості у вірі після Воскресіння Господнього, наслідувати жон-мироносиць у їх великій любові до Христа, уподібнюватися в надії на життя вічне у Царстві Божому усім мученикам та праведникам, усім святим, які упродовж майже двохтисячолітньої історії відстоювали віру православну та вели благочестиве життя.

Одним із таких праведників був преподобний Феодосій ігумен Києво-Печерський, великий святий подвижник Божий, пам’ять якого припадає цьогоріч на цю неділю. Він з юних літ прагнув до Бога, до аскетичного монашого подвижницького життя та всеціло присвятив себе проповідуванню Євангелія Правди та Христа Воскреслого, служінню Богові і людям, і навіть прикликав його до себе Господь у часі Пасхальному, коли Церквою за кожним богослужінням виголошувалися слова «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував»

Преподобний Феодосій не бачив Христа Воскреслого, бо час його життя був вже через тисячу років після Воскресіння Господнього, але всім своїм життям та своїми трудами у Винограднику Христовому сповнив слова Господні «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін.20:29). Він увірував ще змалечку і присвятив себе Христові. Сповнюймо ж і ми ці слова своєю вірою в Христа Бога нашого та любов’ю до ближніх, своїми справами і трудами на славу Божу, бо заради нас усіх Господь розп’явся, був похований та Воскрес як Переможець даруючи світові велику милість. Амінь!

«ХРИСТОС ВОСКРЕС!»

16 (3) травня 2021 р.Б.
архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах