«Прославмо Христа, голосно взиваючи до Владики: благословенний Ти, Спасе». Проповідь архімандрита Онуфрія на свято Входу Господнього в Єрусалим

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Далеко не простим і не подібним на всі інші був цей вхід Господа нашого Ісуса Христа в Єрусалим. Це не були звичні відвідини міста, це не було подібне на вхід в будь-яке з інших міст чи сіл, які відвідував Христос. Господь цього разу добровільно йшов до Єрусалиму знаючи, що Його там чекає і підступна змова синедріону, і зрада одного з дванадцяти найближчих учеників, і відречення інших. Христос добре знав, що ці хвалебні вигуки «Осанна Сину Давидовому!» вже за кілька днів перетворяться на «Розіпни Його!». Але Він входить в Єрусалим, як про це провіщали пророки, на молодому осляті, щоб виконати свою місію – спасти людство та дарувати життя вічне.

Часто запитують, чому Господь в’їхав на ослі, а не на коні, як справжній цар? Тут слід зауважити, що на Сході віслюк був і є шанованою твариною, і звичаї того часу були такими, що навіть царі та високоповажні вельможі і володарі їздили на віслюках. Навіть більше – це була свого роду традиція їздити верхи на коні лише під час військових дій або в’їзджати як загарбник чи підкорювач. Коли ж цар чи інший володар їхав на віслюку це означало мирний візит. Для прикладу, у Старому Завіті у Книзі Суддів Ізраїльських ми читаємо про суддю Іаїра з Галаада, який був суддею Ізраїля і правив ним упродовж двадцяти двох років. «У нього було тридцять два сини, які їздили на тридцятьох двох молодих ослах, і тридцять два міста було в них» (Суд.10:4).

Так само і Христос – Цар миру, прийшов з миром, з любов’ю до людей. Він не їхав як завойовник, а як Той, Хто прийшов вчинити згідно Писання, згідно Своєї місії на землі, виконати і сповнити те, про що писали Мойсей і Пророки та спасти людство від вічної муки.

Ми з вами, дорогі браття і сестри, завжди повинні пам’ятати про те, що Господь наш Ісус Христос добровільно йшов на страшні муки і смерть заради нашого спасіння. Він показує нам приклад любові, якої, звичайно, нам людям ніколи не осягнути, бо ця любов є Божа, вона є безмежною, вона є всепрощаючою. Але нашим обов’язком є прагнути наблизити свою любов до Бога і до ближніх хоч трішки до тієї любові, яку має до всіх нас Господь. Ми повинні намагатися хоч трішки наслідувати Христа у своїй любові до інших, бути жертовними та добрими, безкорисливо допомагати і прощати. Тоді вже лише сама ця наша любов, сама наша така поведінка буде викликувати Богові «Осанна!». Натомість частіше наші вчинки, наші гріхи, вигукують «Розіпни Його!»...

«З очищеними від помислів душами, як діти, з віттям достойно прославмо Христа, голосно взиваючи до Владики: благословенний Ти, Спасе, що у світ прийшов спасти Адама від стародавнього прокляття» – закликає нас Православна Церква у день сьогоднішнього свята. Цей день є найкращим часом уподібнитися дітям у щирості, у чистоті думок, у любові один до одного, а обтяжені гріхами душі очистити через Таїнство Покаяння. Сьогодні Христос бажає увійти в кожного з нас знову і знову через Таїнство Євхаристії, а ми у свою чергу відкриймо Йому двері своїх сердець, вистелімо Йому дорогу одягом благочестивого життя, вітаймо Його пальмовими віттями добрих справ та викликуймо Йому всім своїм життям «Осанна в вишніх!» воздаючи славу Царю і Богу нашому навіки! 
  
Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах

25 квітня (12 квітня ст.ст.) 2021 року Божого