«Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку». Проповідь архімандрита Онуфрія на Лазареву суботу

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Одним із особливих днів у колі церковного року Свята Церква виділяє Лазареву суботу – день напередодні свята Входу Господнього в Єрусалим. В цей день ми згадуємо велике чудо сотворене Господом – воскрешення із мертвих Лазаря, який вже чотири дні перебував у гробі похованим. (Ін.11:1-45) Ми неодноразово читаємо в Святому Євангелії про випадки воскрешення Христом із мертвих: це донька Яїрова (Лк.8:55), це син вдовиці з Наїн (Лк.7:15), це ті, про кого говорили учні Іоанові кажучи, що «мертві воскресають» (Мф.11:5, Лк.7:22). Навіть Своїх Апостолів Христос посилаючи у світ наділив даром воскрешати мертвих у Ім’я Господнє. (Мф.10:8) Проте означені випадки – це воскрешення відносно щойно померлих людей. Натомість Лазаря Господь підіймає з мертвих через досить вже довгий проміжок часу. Євангелист вказує нам, що пройшло вже чотири дні і за словами сестри Лазаря його тіло вже почало природньо тліти.

Всі ми знаємо дуже багато випадків, коли лікарі повертали до життя людей, у яких зупинилося серце чи дихання, відмовив той чи інший життєво-важливий орган, які пережили так звану «клінічну смерть» чи перебували у комі. Водночас і з іншої сторони знаємо випадки, коли медики безсило розводять руками кажучи «вже занадто пізно», тобто коли вже жодні реанімаційні заходи не допоможуть врятувати людину, коли відбуваються, як кажуть медики, «незворотні процеси». Тобто, з точки зору навіть сучасної медицини у такому стані, в якому був Лазар, повернути людину до життя вже є неможливим.

Проте це неможливе для людей. У Бога ж, як ми знаємо, немає нічого неможливого. (Мф.19:26) І воскресивши Лазаря Христос не лише показав людям всемогутність Божу, але й запевнив нас усіх у майбутньому загальному воскресінні, незалежно від того, коли душа людини покинула її тіло, і скільки часу мине, чи то день, чи рік, чи століття і тисячоліття.

«Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку», – щодня промовляємо ми у словах «Символу Віри». Цими словами ми виявляємо розуміння слів Господніх, повну довіру цим словам та загалом утверджуємо себе у надії на життя вічне всього людства. Цю ж віру, цю ж надію, ми висловлюємо і в піснеспівах сьогоднішнього дня, називаючи Христа Переможцем смерті, який воскресив Лазаря чотириденного із гробу. Господь переміг смерть Своїм розп’яттям за наші гріхи, Своєю жертвою та тридневним воскресінням, яке ми торжественно святкуватимемо вже через якийсь тиждень часу.

Але сьогодні ми, віруючи в загальне воскресіння, повинні замислитися: «Яким це буде воскресіння для нас?» Адже чи буде це воскресіння задля того, щоб іти в життя вічне чи на вічні муки (Мф.25:46) насамперед залежить від нас самих, бо «ті, хто творив добро, [вийдуть] у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду» (Ін.5:29)

5 років тому, саме у Лазареву суботу, було освячено головний Свято-Воскресенський храм Гурбинського монастиря. Ця свята обитель постала на місці великого християнського подвигу. Так, саме християнського, бо «немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін.15:13), а українські повстанці, герої УПА та зокрема бою під Гурбами віддали свої життя за нас з вами, за наш добробут, за нашу волю. Щодня в цій обителі ми звершуємо молитву за них, пам’ятаючи їх великий подвиг любові до ближніх. Вони наслідували Христа йдучи на вірну смерть, але знаючи, що їхня загибель, їхня боротьба, їхня жертва не будуть даремними. Ми ж, дорогі браття і сестри, маючи сьогодні і свою Державу, і свою Церкву маємо водночас за обов’язок належно шанувати внесок борців за волю України та її народу у все це. А належним шануванням буде не вигукування гучних гасел чи показові дійства раз на рік, а щоденна щира любов до Вітчизни, до свого народу, до своїх ближніх, ми будемо належно шанувати наших Героїв, коли творитимемо добро один одному. Як бачимо, своїм подвигом вони спонукають нас до належного та гідного життя християнського, його ж ми неухильно дотримуймося, у благочесті та чистоті, в добродійстві та злагоді зі всіма ближніми, хвалячи і прославляючи Бога Всевишнього. 
  
Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах

24 квітня (11 квітня ст.ст.) 2021 року Божого