всі новини >>>

Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 28-му після П`ятдесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Зустрівши десятьох прокажених, Христос зцілив їх від тяжкого недугу, але лише один з десяти повернувся подякувати Господеві. Це нинішнє євангельське читання про десятьох прокажених показує нам не лише історію зцілення, але й, на жаль, типову історію з повсякденного життя цілого людства. Полягає вона в тому, що отримуючи від Бога ті чи інші блага земного життя, достаток, здоров’я, успіх у певних справах, люди здебільшого забувають подякувати Господеві. І навіть не просто забувають, а взагалі не мають, так би мовити, такого правила як піднесення подяки Богові. Однією із причин цього, дорогі браття і сестри, є багаторічне викорінювання віри християнської, пропаганда атеїзму, безбожжя. Багато вчених сьогодні заперечують існування Бога та говорять про те, що начебто все у світі є наслідком випадковості, що навіть Всесвіт постав випадково, що Земля випадково сама утворилася і на ній випадково зародилося життя. Все це чути сьогодні з уст вчених дуже дивно, адже у своїх наукових працях вони опираються на відкриття та винаходи, вчення та теорії, які були створені чи розроблені вченими середньовіччя, два-три століття тому, та й навіть у ХХ-му столітті. Дивно тому, що ті, на кого опираються вчені сьогодення, були глибоко віруючими людьми, багато з них будували свої вчення та теорії дивуючись могутності Творця, будучи враженими Його Премудрістю, і відкрито про це вказували у своїх наукових працях.

Все Священне Писання як Старого так і Нового Завітів просякнуте тим, що нічого не постає і нічого не відбувається без волі Божої. І для віруючої людини цього мало би бути достатньо, щоби за всяке добро, за будь-яке благо дякувати Богові. На жаль, як щойно зазначалося, ми про це здебільшого забуваємо, а згадуємо про Бога лише знову у якійсь потребі чи скруті.

Є й інший момент, який доводиться сьогодні спостерігати. Дуже часто в розмові люди вживають вислів «слава Богу!» з однієї сторони начебто дякуючи Богові, возносячи Йому славу. Але чи справді це так? Чи реально людина з вірою промовляє ці слова? Чи з такою вірою, яка спасає, подібно як віра спасла прокаженого, котрий щиро вернувся подякувати Богові? На жаль, здебільшого – ні, і навіть вже нові редакції українського правопису вказують писати цей вислів пишучи слово «бог» з малої літери, вказуючи, що в більшості це суто механічний вислів, який не має глибокої суті, в ньому втрачається весь зміст, втрачається віра в Бога та подяка Йому – джерелу всіх благ, милостей і щедрот.

Знаково, що на сьогоднішню неділю, коли ми наголошуємо на важливості вдячності Богові, припадає пам’ять великого подвижника Божого – святителя Амвросія, єпископа Медіоланського. Будучи ревним захисником Православ’я, він написав багато книг і творів, але найвідомішим з них є подячний гімн «Тебе, Бога, хвалимо!», який входить у чин Торжества Православ’я та в чин подячного молебню.

«Ти, перемігши жало смерті, відкрив єси віруючим Царство Небесне» – такі слова звучать у цьому піснеспіві, бо в ньому ми прославляємо Бога також і за Його найбільше благодіяння для нас – за спасіння людства та дар життя вічного.
 
Згадуючи це повернімось до десятьох зцілених прокажених. Чи багато усвідомлюють, що вони, ці прокажені, уособлюють собою все людство, що було хворе на «проказу». Цією «проказою» був гріх праотців та його наслідки, і від цієї «прокази» зцілив нас усіх Своєю Жертвою Христос. А яка частина людства дякує Богові за це, та чи багато в це вірять, а якщо і вірять, то чи про це пам’ятають?

Не забуваймо ж, дорогі браття і сестри, усіх благодіянь Божих і повсякчасно дякуймо Йому за все, з вірою і любов’ю возносімо хвалу Богу нашому – Творцеві Всесвіту, Спасителю та Благодійнику, якому слава навіки! Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах