Проповідь архімандрита Онуфрія на день пам`яті преподобного Меркурія, ігумена Бригинського

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, у день пам’яті преподобного Меркурія, ігумена Бригинського, хочеться ще раз пригадати апостольське та євангельське читання вчорашньої неділі.

«Глядiть, робiть обережно, не як нерозумнi, а як мудрi» (Еф.5:15) – закликає нас апостол Павло у своєму посланні до Ефесян, в якому закликає нас до мудрості, виваженості, обдумування кожного нашого кроку, кожного вчинку в нашому житті, щоб раптом своїми ділами не взяти «участі в неплiдних дiлах темряви» (Еф.5:11), які є невгодними та противними Богові. Висновок про подібну настанову з уст Самого Христа-Спасителя ми можемо зробити і з євангельскої притчі про нерозумного багача, який дбав про свої скарби тут, на землі, натомість забувши про необхідність скарбів духовних на Небесах, чим і накликав на себе осуд Божий, бо не була ця справа боговгодною.

Коли ж ми поглянемо на життєвий шлях преподобного Меркурія, ігумена Бригинського, то побачимо, що він якраз добре зрозумів і значення притчі і слова апостола Павла, бо все своє життя був справжнім збирачем скарбів на Небесах та противився будь-якій участі в служінні темряві. Тією темрявою, дорогі браття і сестри, на той час була безбожна окупаційна московська влада більшовиків, яка нищила віру православну, закривала та руйнувала храми Божі, а тих, хто противився цьому – нещадно переслідувала і навіть вбивала.

Така доля спіткала і багатьох монахів та насельників Києво-Печерської Лаври, де отець Меркурій ніс свій ієромонаший подвиг. Коли ж більшовики закрили Києво-Печерський монастир, розграбувавши та перетворивши його на музей, отець Меркурій з болем і жалем прийняв це, але не покладаючи рук продовжив своє служіння Богові, спочатку підпільно на квартирах своїх духовних чад, а потім переїхавши у с. Бригинці, що було неподалік його рідного села. На жаль і в Бригинцях більшовицька влада, будучи слугами лукавого, нищила віру християнську і одним із її злодіянь було руйнування старенького храму на сільському кладовищі. Побачивши його руїни отець Меркурій постановив собі відбудувати храм на честь Пресвятої Тройці і після війни в ньому вже залунала перша молитва.

Як бачимо, нерозумний багач у притчі вирішив будувати нові житниці для надмірного багатства земного, натомість преподобний Меркурій будував іншу «житницю», іншу скарбницю – духовну. Цією «житницею» став храм Божий, який стоїть в Бригинцях і донині, і в якому лунає молитва за український народ, в якому люди рідною мовою прославляють Ім’я Господнє. Скарбницею отця Меркурія стала його паства, а скарбом у ній – відроджена віра православна, відновлена християнська духовність серед людей. Він зібрав собі великий Небесний скарб будучи небагатим і живучи під утисками зі сторони безбожної влади. Його справи на благо Церкви Православної, його труд у винограднику Христовому, були винагороджені не лише земною церковною владою, але – і це найголовніше – Самим Богом. Господь показав нам у преподобному Меркурії Свого доброго працівника, виноградаря, що ревно трудився і приносив плід своєму Господареві, Свого угодника, а, отже, і нам надійного молитвенника і заступника.

Вшануймо ж належно нині преподобного Меркурія, ігумена Бригинського, бо в цьому є прославляння і Самого Господа, Який велич Свою показує через святих Своїх, і Якому честь і слава навіки! Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах