Братія звершила читання Акафісту святителю Спиридону

29 грудня 2021 року Божого, у Гурбинському Свято-Воскресенському монастирі на Повстанських Могилах традиційно було прочитано Акафіст Святителю Спиридону єпископу Тримифунтському.

Богослужіння очолив намісник обителі архімандрит Онуфрій (Ляда) у співслужінні ігумена Луки (Зань) та ієромонаха Іллі (Соцького).

По завершенні читання акафісту братія проспівала величання святителю Спиридону.

Також усіх присутніх було помазано освяченим елеєм.

На закінчення, з благословення намісника, отець Онуфрій виголосив повчальну проповідь та подякував усім присутнім за спільну молитву.

Нагадуємо Вам, що читання Акафісту святителю Спиридону, братія звершує кожної середи у 19:00 год. Запрошуємо усіх до спільної молитви.

Прес-служба Гурбинського Свято-Воскресенського

монастиря на Повстанських могилах

Довідка: Святитель Спиридон народився на острові Крит у сім`ї простого селянина. З дитинства був добрим, простодушним та смиренним. З ранніх літ він пас овець, а у зрілому віці одружився і мав кілька дітей. Перебуваючи у шлюбі святитель вів чисте та богоугодне життя. Через деякий час дружина його померла і він ще з більшим запалом віддався справам благочестя витрачаючи весь свій достаток на подорожуючих та бідних. Будучи мирянином він так угодив Богові, що удостоївся від Нього дару чудотворіння: зціляв невиліковні хвороби та одним лише словом виганяв бісів.

 За смиренномудрість та християнську простоту Спиридон був поставлений єпископом м. Тримифунта в часи царювання імператора Костянтина Великого та сина його Констанція.

Господь нагородив святителя Спиридона за його добродітельне життя даром прозорливості та чудотворства.

 Помер святитель Спиридон Тримифунтський близько 348 року, його чесні мощі спочивають на острові Корфу (грецька назва - о. Керкіра) і до сьогодні виточують чудеса усім, хто з вірою прикладається до них та просить допомоги у святителя.

 Він є помічником у різних життєвих ситуаціях, фінансових та господарських справах!

 Сьогодні святителя Спиридона ще називають "святим, що ходить", бо неодноразово монахи зустрічаються з таким явищем: коли зранку хочуть відкрити раку з мощами святого, то ключ не повертається у замку, натомість наступного дня ключ повертається і замок відкривається відразу. "Це", - кажуть монахи, - "означає, що святителя зараз немає, він пішов комусь на допомогу". На доказ цього взуття на ногах святого періодично замінюють на нове, бо старе в прямому розумінні зношується і часто має на собі сліди глини, болота або трави.

 Частички зношеного взуття роздають паломникам як велику святиню.