Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 19-ту після П`ятдесятниці

Слава Ісусу Христу!

Сьогоднішня притча про сіяча, дорогі браття і сестри, з однієї сторони начебто і взагалі не потребує додаткового тлумачення, адже Сам Христос доволі детально пояснив символізм сіяча, зерна та різних видів ґрунту. Але ця притча змушує нас глибоко замислитися над багатьма речами.

Насамперед ми повинні розглянути себе з точки зору «яким ґрунтом ми є?» та «чи проростає зерно слова Божого у наших серцях і чи дає добрий плід?» Щоб дати точні відповіді самим собі на ці питання людині потрібно ретельно проаналізувати кожен свій крок, пригадати ще одні слова Христові з євангелія від апостола і євангелиста Луки, пам’ять якого Православна Церква звершувала напередодні: «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його»  (Лк.11:28) Бо якраз те, чи виконуємо ми слово Боже і буде показником того, яким ґрунтом для нього ми є.

Звичайно, що у багатьох людей виникає питання «а що означає виконувати слово Боже?» Виконання, дорогі браття і сестри, сповнення слова Божого – це дотримання заповідей Божих, заповідей любові, заповідей блаженства і всіх настанов, які дав нам Спаситель наш Ісус Христос через Євангеліє, через послання святих Апостолів, через праці та повчання святих отців і вчителів Церкви.

Щоденна неухильна молитва зранку і подячна молитва за прожитий день ввечері, участь в богослужіннях, активне життя християнське, добрі справи милосердя та допомога ближнім своїм, відсутність злоби на кривдників та прагнення примирення з ними, серце сповнене щирою вірою і чистота думок... Цей перелік можна продовжувати безкінечно і все це є ознаками того, що зерно слова Божого впало на добрий ґрунт, але ніколи християнин не зупиняється на досягнутому. Щоденна невтомна духовна та фізична праці задля сповнення слова Божого – це має бути життєвим кредо кожного з нас, тобто тим девізом, головним життєвим принципом християнина.

Усі ми добре знаємо, що перед тим як засіяти поле чи посадити городину ми ретельно готуємо землю до цього, а потім доглядаємо, прополюючи і викорінюючи бур’ян, поливаючи у посушливі дні та борючись зі шкідниками. Так само і повинні працювати ми щодня над собою. І у світлі цього кожен християнин повинен розглядати себе в сьогоднішній притчі не лише як ґрунт, куди потрапляє зерно, але також і як самого сіяча. Адже сповення слова Божого не буде повноцінним, якщо ми не будемо проповідувати його іншим людям. Хибною є думка, що проповідування слова Божого є прерогативою лише духовенства. Так, якщо говорити про глибокі питання богословські чи вчення віри – для цього потрібна і богословська освіта і певний досвід. Але кожен християнин може і навіть зобов’язаний проповідувати слово Боже дуже просто – звичайним прикладом свого життя, будучи для інших взірцем. Кожен повинен пам’ятати, що несе відповідальність за свою малу домашню церкву, як називає Свята Церква сім’ю християнську і взагалі кожну християнську домівку. Щоденна молитва, читання Святого Письма, спільне відвідування храму Божого, злагода і любов між подружжям, між братами і сестрами, між батьками і дітьми, мирне співіснування зі своїми сусідами – ось наша проповідь слова Божого, ось де ми з вами є сіячами, і де повинні дбати про якість ґрунту, на який впаде зерно слова Божого.

У світлі цього доречно зауважити, що сьогоднішня неділя припадає на день, коли у всьому світі широко святкується нечестиве свято під назвою Геловін, яке має своє коріння у глибокому язичництві та поклонінні силам зла. Це якраз і є типовий та яскравий приклад того бур’яну, який ми повинні безжально винищувати. Натомість, на жаль, ми часто бачимо як самі батьки-християни підтримують ці святкування, готуючи костюми дітям, оздоблюючи домівки нечестивою атрибутикою, навіть не усвідомлюючи, що так вони беруть участь у звичайному служінні сатані та його темним демонам.

«Виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші» (Іоїл.2:28) – говорить Бог через пророка свого Іоїля, пам’ять якого звершує сьогодні Православна Церква. А що проповідують ті сини і дочки, які сьогодні спотворюють свої тіла – храми Духа Святого, якого вилив на них Господь у Таїнстві Хрещення? Хіба не «начертання звіра», про яке говорить апостол Іоан Богослов у книзі Одкровення (Одкр.13:16), наносять вони сьогодні на свої руки та обличчя?

Викорінюймо губительні бур’яни з наших сердець і з сердець наших дітей та ближніх, невтомно обробляймо духовний ґрунт як свій власний так і кожного з наших оточуючих, сіймо зерно Правди та Істини, з усіх сил стараймося, щоб воно проростало і давало добрий плід, який стане запорукою того, що ми почуємо від Христа у свою адресу: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф.25:34) Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)

намісник Гурбинського Свято-Воскресенського

чоловічого монастиря на Повстанських могилах