Покаяння відкрий мені двері. Проповідь архімандрита Онуфрія у неділю про митаря і фарисея

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

«Покаяння відкрий мені двері», – співає на всенічному бдінні Свята Православна Церква вже цієї неділі про митаря і фарисея розпочинаючи новий свого роду період у річному колі богослужінь, час Постової Тріоді, до якого входить і Великий Піст і Страсна Седмиця і підготовчі неділі перед ними, першою з яких є нинішня. І в цю першу підготовчу неділю Свята Церква встановлює нам читання короткого уривку з Євангелія від Луки про відвідини храму двома людьми – митарем та фарисеєм.

Здавалось би, фарисей настільки праведний, справді веде своє життя згідно Закону Божого, не чинить лихого, не грабує та не перелюбствує, а навпаки, справно постить і дає десятину. Та й прийшов фарисей до храму навіть не заради того, аби щось випросити у Бога, а прийшов піднести подяку Господеві. У цьому всьому справді, на перший погляд, не можна знайти щось погане, навіть більше – з благочестя фарисея і з того, що за все добре, що в нього є, він прийшов подякувати Богові варто брати приклад.

Розтлумачивши і проаналізувавши у такий спосіб все почуте в нинішньому Святому Євангелії багато хто може задуматися: «Чому ж тоді Христос засудив фарисея?» І таке питання буде слушним, особливо з огляду на те, що митар, який був грішником, вийшов з храму після молитви більш виправданим аніж фарисей. 

Біда фарисея була не в його чи то грішному, чи то благочестивому способі життя. Зауважмо, Христос каже, що обидвоє пішли до своїх домів виправданими, тобто молитву кожного почув Господь і кожного виправдав певною мірою. Але з них двох вивищив Господь того, хто не проявляв свою гординю, не вихваляв себе перед Богом, а хто смиренно каявся та визнавав свої гріхи. Господу більш приємним було щире покаяння митаря, аніж гордовите вихваляння фарисея та вивищення себе понад іншими грішниками, навіть незважаючи, що це супроводжувалося словами подяки Богові.

Свята Церква в одній з молитов звертаючись до Господа нашого Ісуса Христа промовляє «Немає людини, щоб жила і не згрішила, Ти ж єдиний без гріха...» Цим Церква не лише прославляє Христа Спасителя і Бога нашого, але й водночас наголошує і нагадує усім, що кожна людина є грішною. Так само і фарисей, вочевидь мав багато такого, в чому міг би покаятися. Натомість він поступає як ті, про кого Христос говорив, що колоду у своєму оці не бачать, натомість вказують на скалку в оці ближнього (Лк. 6:42).

Мабуть чітко зрозуміло, що жадає від нас Господь розповівши цю історію відвідин храму митарем та фарисеєм. Дуже лаконічно і водночас влучно це сказано у молитві святого Єфрема Сиріна, яку вже незабаром ми з вами упродовж Святої Чотиридесятниці промовлятимемо. Бо якраз в цій молитві ми просимо Господа дару бачити свої власні гріхи і не осуджувати брата свого, тобто не уподібнюватися тому фарисеєві, натомість як митар зі смиренним серцем щиро промовляти «Боже, будь милостивий до мене, грішного!» (Лк. 18:13) Така молитва буде приємна Богові неначе кадило запашне, а для нас вона буде запорукою того, що ми будемо виправдані Господом. Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах