Будьмо завжди достойними зустрічі з Богом. Проповідь архімандрита Онуфрія на свято Стрітення Господнього

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

«Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє» (Лк. 2:29-30) – в цей сьогоднішній день свята Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа мабуть більшість починає свою проповідь з цих слів праведного Симеона Богоприїмця або ж обов’язково згадує їх. І це не дивно, адже в цих словах закладена половина сутності нинішнього двунадесятого свята. Праведному Симеону свого часу Господь дав обітницю, що не відійде він з життя земного аж поки не побачить спасіння людства. Згідно передання приблизно 200 років чекав старець на цю подію, і ось ця довгоочікувана мить настала. Він бачить Того, Хто прийшов спасти рід людський, і, незважаючи на те, що знає – його земному життю настав кінець, праведний Симеон викликує слова похвали та радості.

Старець не боїться земної смерті, не боїться відійти у вічність, бо вірить і знає – там його чекає вічне життя, яке дароване буде Спасителем – Тим Немовлям, Христом, Який тримаючи в руках Своїх цілий Всесвіт зволив возлягти на руках Свого творіння.

Чи міг праведний Симеон зустріти Господа деінде, поза межами храму? Так, звичайно міг. Але якраз те, що він зустрів Христа саме в храмі Божому говорить нам про важливість відвідування дому Господнього, бо саме там сьогодні і ми з Христом зустрічаємося, саме там ця зустріч є найбільш доконаною та повноцінною, найбільш корисною для душі і тіла. Як і праведний Симеон ми Господа приймаємо, але вже не просто на руки, а приймаємо усім своїм єством причащаючись Пречистих Таїн Тіла і Крові Христових. Але чи завжди ми у всьому решта уподібнюємося цьому праведному старцеві? Чи так ведемо благочестиве життя, як він, і чи так спокійно, без остраху, в будь-яку мить готові залишити цей світ і предстати перед лицем Господнім? Переважна більшість з нас однозначно і зі страхом у відповідь на це питання скаже «Ні!». Нас триматимуть і турбуватимуть якісь незавершені справи, нерозкаяння в тих чи інших гріхах, непримирена ворожнеча з ближнім, нестача добрих справ, недбалість у молитві... Цей перелік ми можемо довго продовжувати, але якраз можливість безкінечно перераховувати всі ці речі, які заважають нам бути готовими до зустрічі з Богом, і повинна нас насторожувати і змушує глибоко замислитися над своїм життям. 

Звичайно, мова тут зовсім не йде про те, щоб якнайшвидше залишити цей світ і перейти до вічності. Навпаки, в кінці багатьох богослужінь Православна Церква постійно молиться уставними многоліттями за благоденственне і мирне життя усіх православних християн випрошуючи довгого віку кожному. Але завдання християнина вести такий благочестивий спосіб життя, щоб бути завжди готовим предстати перед лицем Божим, перебуваючи не в очікуванні закінчення земного життя, а лише в постійній готовності до його завершення.

Ця готовність є запорукою того, що ми гідно зустрічаємося з Богом у храмі. Апостол Павло у своєму Посланні до Коринфян наголошує: «Хто їстиме хлiб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тiла i Крови Господньої» (1 Кор. 11:27), отже відкидання гріховних діл та помислів, благочестивий спосіб життя у любові до Бога і ближніх – все це особливо важливо, коли причащаємося Божественних і Животворчих Таїн Христових. Тому будьмо завжди достойними зустрічі з Богом, готовими до неї, як тут на землі так і у вічності в Царстві Божому! Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах