«У наших домівках сьогодні хоче бути Господь». Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю про Закхея

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Сьогоднішня неділя про Закхея, дорогі браття і сестри, є свого роду завершальною неділею у річному циклі неділь після П’ятдесятниці, тобто у річному колі богослужінь, яке стосується рухомих свят. Вже наступна неділя розпочнеться піснеспівами особливих покаянних молитов, які будуть готувати нас до Великого Посту, а відтак і до свят Пасхи Христової. Так рік за роком Свята Православна Церква своїм річним циклом богослужінь не лише згадує і вшановує євангельські події, спасительну жертву Христа за нас з вами, Його Світле Воскресіння і перемогу над смертю, але й настановляє нас Його вченням, закликає до покаяння і благочестивого життя, щоби бути гідними увійти в омріяне Царство Небесне та сподобитися бути причасником цього блаженства вічного. Щонеділі читаючи Євангеліє ми, згадавши на всенічному бдінні Його Світле Воскресіння, на самій Літургії недільного дня просвічуємося Христовими притчами, повчальними проповідями Христовими, Його заповідями та настановами. Водночас ми повинні пам’ятати, що у Євангелії інколи за простими словами чи простим описом подій міститься надзвичайно глибокий зміст, про що вже не раз говорилося. Дуже часто в євангельських читаннях ми не чуємо якихось чітких вказівок Христа, певних чітких настанов, але сама подія, яка в них описана, вже зобов’язує нас глибоко замислитися над її суттю, просвітитися, змінити своє життя чи своє ставлення до ближніх. 

Так і сьогодні, дорогі браття і сестри, у євангельському читанні неділі про Закхея ми начебто не чуємо настанов Христа, як це ми чули в нагірній проповіді, не чуємо заповідей любові, як це ми чули у розмові з книжником, але водночас ми повинні побачити в цій події велику проповідь і великий заклик Христа до всіх нас: «Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі» (Лк.19:5) Бо це в наших домівках сьогодні хоче перебувати Господь, і не лише у домівках в розумінні нашого житла, але й у наших серцях та у нашому розумі. Господь кличе нас сьогодні до храму Божого, бо хоче увійти в домівку наших душ, у наші тіла, через Таїнство Святого Причастя.

Так, кожен з нас має інше ім’я, але водночас кожен із нас є тим «Закхеєм» – грішником, який десь когось образив, який має за плечима далеко не досконале благочестиве життя. Ми всі є тими «Закхеями», яким «натовп народу», тобто різні мирські клопоти та гріхи не дають побачити Христа, відгороджують нас від Бога, а отже і від спасіння. Але будучи «Закхеями» у грішному житті нам потрібно уподібнитись митареві Закхею і в його бажанні спастися, бажанні побачити Бога. Ця смоковниця, на яку він виліз, щоб побачити Христа, це символ його віри, і вона повинна бути символом і нашої віри, яка допоможе осягнути Христа незважаючи на той «натовп» гріхів та мирських турбот, які перешкоджають цьому.

Віра Закхея та його покаяння були щедро винагороджені. Він сподобився не лише відвідин свого дому Христом, але й спасіння, яке було наслідком його віри та бажання благочестивого життя, прагнення до покаяння та звершення добрих діл милесердя. 

Так само і наша віра буде винагороджена, так само і наше покаяння та благочестиве життя будуть винагороджені великим даром спасіння, задля якого Христос приніс Себе в жертву та воскрес перемігши смерть даруючи вічне життя, за що йому подяку і славу возносімо навіки. Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах