Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 34-ту після П`ятдесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

«Неможливе для людей  можливе для Бога» (Лк.18:27) В цих слова нашого Спасителя, дорогі браття і сестри, без перебільшення можна сказати міститься своєрідний великий і глибокий догмат нашої православної християнської віри. Насамперед ці слова говорять про всемогутність Бога, яку ми бачимо у величі Всесвіту, створеного Ним, і ця всемогутність не є нічим обмеженою. Так само як Божа всемогутність так і Його милосердя до Свого творіння не можуть бути чимось виміряними.

Ці слова повинні вселяти в наші душі і в наші серця надію на Бога в будь-яких життєвих труднощах, навіть тоді, коли ситуація виглядає безнадійною. Зауважмо, що для апостолів і нинішня розмова з юнаком і своєрідний вердикт Христа про те, як важко багатій людині увійти в Царство Боже, виглядає безнадійною ситуацією. Так само безнадійною виглядала ситуація для наших праотців Адама і Єви після їхнього гріхопадіння і вигнання з раю. Втративши все, а головне – безсмертя і життя вічне, вони були в розпачі. Але Боже милосердя вже тоді проявилося, як не дивно, але саме у цьому вигнанні. Господь не знищив їх, а лише вигнав, даючи можливість повернутися до вічного блаженства. Чи міг Бог знищити повністю людину після гріхопадіння в раю? Як Всемогутній – звичайно, що так, але як Всемилостивий – ні! В цьому і проявилася велика любов Бога, а точніше те, що Сам Бог – це є любов (Ін.4:16). Вже тоді Бог приготував шлях до спасіння Свого упавшого в гріх творіння, адже ще у Своїх словах під час вигнання Адама і Єви з раю Господь дав обітницю приходу майбутнього спасіння – Христа, Сина Божого, Який визволить все людство від первородного гріха і поверне людям життя вічне у Царстві Небесному. Це зробити було неможливим для людей, але було можливим для Всемогутнього Бога.

Повернімося ж до розмови багатого юнака з Христом. Ця тема уже далеко не раз піднімалась у проповідях, але знову ми повинні замислитися: чи є справді безнадійною ситуація в багатого юнака як і загалом у багатих людей і чи справді їм закрите Царство Небесне? Звичайно, що ні! Адже тут потрібно розуміти глибину сказаних слів Христових як і причину, чому вони були сказані.

На перший погляд юнак був дуже благочестивим, але, вочевидь, багатство, яке він мав, затьмарювало йому розум, і те, як він за ним почав шкодувати, говорить, що він був надзвичайно до нього прив`язаний, це багатство, а отже і його як збереження так і примноження, було для нього сенсом життя, головним, про що він турбувався. Саме це, як вже не раз говорилося у проповідях, і є перешкодою для спасіння, коли на перший план людина ставить не спасіння і порятунок своєї безсмертної душі, а задоволення, часто надмірне, своїх мирських тілесних потреб. 

Але й не потрібно під тим багатством, яке перешкоджає увійти в Царство Небесне, розуміти лише матеріальне, виміряне грошима чи золотом. Адже людина може бути дуже заможною, але витрачати частину свого багатства на благодійність та допомогу нужденним і потребуючим, вчасно молитися і відвідувати храм, пам`ятаючи віддати належне Богові. Водночас інша не дуже заможна людина може проводити життя у лінощах, розпусті, витрачати його на різні некорисні для душі речі, забуваючи про Бога.

Таким чином нам усім слід розуміти, що всі ми з вами багаті, бо наше життя, наш час – це теж наше багатство, яке всі ми маємо, яке є дарованим Богом, і яке закликає нас Господь витрачати з розумом. Насамперед його ми маємо роздати нужденним, тобто приділяти частину свого життя на справи добра і милосердя, а потім іти за Христом, тобто виділяти час на молитву і святкувати день Божий, якими є недільні та святкові дні. Гріховний же спосіб життя, надмірність у всьому, у веселощах, у їжі, у відпочинку, у різних матеріальних благах – все це віддаляє нас від Бога, адже забирає весь наш час, не залишаючи і хвилини для Бога, для молитви, для відвідин храму Божого, для діл милосердя до нашого ближнього, і закриваючи нам вхід у Царство Небесне.

Що ж робити людині, яка нерозумно користувалася своїм багатством – життям, дарованим Творцем, яка засліплена гріхом та матеріальними благами? Шлях один – щире покаяння і навернення до Бога, а після цього – впевнене і непохитне крокування за Христом стежками Євангелія Правди до Царства Небесного.

Пам`ятаймо, що у Бога все можливо, в тому числі і спасіння наших душ, задля якого Бог Син став людиною, приніс себе в жертву і зруйнував владу смерті, що було неможливим для людей. Тому за Ним ідімо і Йому Всемогутньому і Всемилостивому Господеві повсякчасно воздаваймо славу! Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах