Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 23-тю після П`ятдесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Мабуть багато хто помічав, що деякі уривки з книг Святого Письма Нового Заповіту – Святого Євангелія та з Апостола, читаються неодноразово упродовж церковного року під час різних богослужінь, зокрема під час Божественної Літургії. В інших випадках ми можемо кілька разів упродовж церковного року чути розповіді з Євангелія від різних авторів, але які повіствують про одну й ту ж подію. Всі ті читання відбуваються згідно чітко встановленого Святою Православною Церквою порядку, згідно Церковного Уставу, такі повторювання є не випадковими, а спрямованими якраз на акцентування нашої уваги на тих чи інших моментах, подіях або Христових повчаннях.

Так, для прикладу, ми читаємо у дні Богородичних свят історію про відвідини Господом дому сестер Марії та Марти, де зосереджується увага на словах, що блага частина – спільність із Богом, не відніметься від людини, яка її для себе обрала і прагне її мати. І ми з вами добре пам’ятаємо, що закінчується те читання прославлянням Богородиці та словами Христовими: «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк.11:28). У дні пам’яті святителів та вчителів Церкви, преподобних, ми часто читаємо нагірну проповідь, в якій через євангельські блаженства Христос навчає нас шляху для осягнення Царства Небесного. Кілька разів на рік ми читаємо повіствування про страждання і розп’яття Господа нашого Ісуса Христа, а щонеділі на всенічному бдінні – про Його світле тридневне Воскресіння, закарбовуючи у своїх серцях ці найважливіші моменти з життя Спасителя.

Можна довго ще згадувати такі приклади, але ми повернемося до нинішнього читання. Євангельську розповідь про вигнання бісів у землі Гадаринській ми з вами, дорогі браття і сестри, вже читали цьогоріч у неділю 5-ту після П’ятдесятниці у Євангелії від Матфея. Сьогодні ж Свята Церква пропонує нам знову почути цю історію вже у Євангелії, написаному святим апостолом і євангелистом Лукою. На чому ж тут акцентує увагу нам як Євангеліє так і Свята Церква пропонуючи цей уривок для читання?

Ми вже з вами говорили тоді, у неділю 5-ту після П’ятдесятниці, що вигнавши бісів у стадо свиней Господь показав згубну дію бісів на людину, показав шлях, куди може завести людську душу нечестиве життя і, як його наслідок, одержимість бісами – у безодню, у вічну муку. Але за життєвими турботами, за різними пристрастями, гріховним та розпусним життям, людина часто забуває, хто був причиною гріхопадіння праотців у раю та чиїми слугами є біси. Забувши це все людина непомітно для себе відкриває серце і розум для лукавого, який опановує нею та веде її у безодню.

Єдиний вихід врятуватися від тієї безодні в такій ситуації, тобто визволитися від влади лукавого, як ми знаємо – це піст і молитва. Добрий піст має бути сповнений щирим покаянням і молитвою, благими справами та ділами милосердя, а сама молитва має бути щирою. Загалом все це має бути наслідком беззаперечної та твердої віри, яка є головною умовою для спасіння.

«Бог, багатий милiстю з великої Своєї любови, якою нас полюбив, i нас, мертвих за злочини, оживотворив iз Христом» (Еф.2:4-5), – говорить нам у сьогоднішньому апостольському читанні святий апостол Павло. Ці слова якраз і спрямовані підкріпити нашу віру, про яку далі він зазначає: «Благодаттю ви спасенi через вiру, i це не вiд вас, це – Божий дар: не через дiла, щоб нiхто не хвалився» (Еф.2:8-9)

Часто ці слова неправильно трактують окремі сектанти, які зазначають, що начебто тут апостол вказує на повну непотрібність якихось діл для спасіння. Але ці слова треба розуміти як те, що жодні діла не виправдають і не спасуть людину, яка не мала віри в Христа Спасителя, яка не вірила у безмірне Боже милосердя. Водночас християнин повинен пам’ятати слова апостола Якова, про які ми вже неодноразово згадували: «Вiра без дiл мертва» (Як.2:26), а тими ділами, які роблять нашу віру живою, є активне життя християнське, милосердя і добрі справи, сповнення заповідей, дотримання посту і молитва. Наявність таких діл підкреслює нелицемірність нашої віри та її щирість і саме тоді така віра є запорукою спасіння і життя вічного. Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах