Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 20-ту після П`ятдесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Чи є більше горе для матері, яка втратила рідну дитину? І що може бути гірше як хоронити свого єдиного сина чи єдину доньку? Невимовний біль душевний проймає таку людину, бо втратила вона все, втратила свою надію і фактично все своє подальше майбутнє.

В образі цієї вдови та її померлого сина з нинішнього євангельського читання, дорогі браття і сестри, є все людство. Це всі ми з вами, які через гріхопадіння праотців втратили райське життя, це ми, які через свої гріхи померли.

Побачивши розпач бідної вдови, що ховає сина єдинородного, чуючи її плач та ридання, Господь проявляє Своє милосердя і чоловіколюбство воскрешаючи юнака. Так само побачивши в якому розпачі перебуває людство, як плаче і ридає через свої гріхи та втрату життя вічного, Всемилостивий Господь приходить у цей світ, щоб врятувати нас, воскресити та повернути до безсмертя у Царстві Небесному.

Тими ж словами, що і до бідної вдови промовляє постійно Христос і до кожного нас: «Не плач!» (Лк.7:13) Він викупив нас Своєю дорогоцінною Кров’ю і повсякчасно говорить нам: «Радійте та веселіться, бо велика нагорода вам на Небесах» (Лк.6:23), «успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф.25:34). Але чи всім належить ця нагорода? З однієї сторони, дорогі браття і сестри, ця спадщина, так би мовити, розрахована на всіх і місце у Царстві Небесному є приготоване для кожного. «В домі Отця Мого осель багато» (Ін.14:2) – говорить Господь. Але, на жаль, як ми пам’ятаємо і з євангельського читання про Страшний суд і з притчі про весільний бенкет, не всі туди увійдуть, бо «багато покликаних, та мало обраних» (Мф.22:14). І чи будемо ми серед вибраних залежить насамперед від нас самих, бо своїми гріхами та беззаконням закриваємо собі вхід до життя вічного, а відкрити його знову можливо лише через щире покаяння та навернення до благочестивого християнського життя.

Одним із важливих аспектів такого благочестивого життя, дорогі браття і сестри, є дотримання чистоти віри та канонів Православної Церкви. Такого благочестя прагнули отці Церкви, зокрема святі отці Сьомого Вселенського собору, пам’ять яких ми з Вами сьогодні в цю неділю вшановуємо. Вони, в часи великого відступництва від віри православної та поширення єресі іконоборства виступили на захист зображень Святого Хреста та ікон постановивши, що шанування образу не є ідолопоклонством, як вважали іконоборці, а є благочестивою православною практикою. Святі отці визначили, що шанування образу є вшануванням не матеріалу, з якого він зроблений, не самої ікони як предмету, але що шанування образу є шануванням того, хто на ньому зображений, поклоніння перед іконою є поклонінням не самій іконі, а тому, хто на ній зображений.

Але знову ж таки пам’ятаймо, дорогі браття і сестри, що благочестивість християнина та праведність його життя – це не лише шанування ікон. Твердість віри, непохитне дотримання заповідей та настанов Божих, вчення Христового – ось що повинно бути життєвим кредо кожного з нас.

Щодня Православна Церква згадує і по-особливому вшановує когось із святих – подвижників, мучеників, вчителів Церкви, які упродовж двохтисячолітньої історії християнства показували приклад благочестя чи твердості віри. Так і сьогодні, на цю благословенну неділю припадає пам’ять святих мучеників Прова, Тараха і Андроника. Коли їх поставили перед мучителями та запитували імена, то вони відповідали, що ім’я кожного з них, насамперед, християнин, а на погрози смертю незважаючи на тяжкі муки сміливо відказували: «Вмирають ті, що чинять зло, а ми оживемо на Небесах, бо Господь – воскресіння наше. Не сподівайтеся відвернути нас від Бога, бо ми всім серцем служимо Йому і не боїмося погроз».

Тож, дорогі браття і сестри, берімо з них приклад, живучи благочестиво служімо і ми Господу всім серцем, твердо тримаймося віри православної та вчення Христового, бо це є шлях до воскресіння і вічного блаженства у Царстві Божому! Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах