Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 18-ту після П`ятдесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Народна мудрість каже «Без Бога ні до порога». В цих коротких словах, дорогі браття і сестри, наші предки, наш побожний український народ висловив усе своє розуміння Святого Письма Старого та Нового Завітів, вчення Апостолів та настанов святих отців. Звичайно, що ще якихось два-три століття тому люди не мали стільки можливостей повною мірою пізнавати Істину, адже книги були дуже дорогими та недоступними для простого люду, не кажучи вже про відсутність технічних засобів як радіо, телебачення та Інтернет. Але, з огляду на згадане нами прислів’я, навіть не маючи всього цього, а лише слухаючи Слово Боже, яке проповідувалося з амвонів у храмах священнослужителями, наші з вами предки усвідомили, що без волі Божої нічого не може відбутися, і що свою надію людина покладати насамперед на Бога, просити благословення перед початком всякого діла та обов’язково з Богом в серці займатися своїми буденними життєвими справами.

На жаль, чомусь ми про це часто забуваємо, незважаючи на те, що маємо сьогодні набагато більше можливостей до пізнання Істини та заглиблення у християнське віровчення, що мало би нас утвердити у вірі ще більше аніж наших предків. Ми забуваємо про молитву, ми впадаємо у відчай, коли щось у нас не вдається зробити, коли результат нашої праці не відповідає нашим очікуванням або взагалі наша праця є безрезультатною. Але якраз в такі моменти ми повинні згадувати сьогоднішнє євангельське читання. Ціла ніч праці Апостолів була безрезультатною. Але коли у їх човен увійшов Христос і сказав закинути сіті ще раз, то улов риби був надзвичайно великим. Це яскравий приклад праці без Божої допомоги, і навпаки – з Божим благословенням.

Немає, мабуть, гіршого для людини як зневіритися, втратити надію на Бога, бо це рівноцінно духовній смерті, яка є неосяжно гіршою за смерть тілесну. Так само і ми, у складних випадках, повинні уподібнюватися Апостолам, які не склали руки, але повірили у те, що Господь їм допоможе. «Ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть» (Лк.5:5) – каже апостол Симон Петро. Він зауважує, якою безрезультатною була їх праця, але водночас не каже, що знову закидати сіті буде марною тратою часу, навпаки проявляє віру. Він вірить словам Господнім і є своєрідним прикладом тих, про кого говорив Господь «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк.11:28).

Послух слову Божому повинен проявлятися у всіх галузях людського життя. Цим послухом є насамперед виконання та дотримання Заповідей Божих, заповідей любові, настанов святих отців, канонів Церкви. Апостоли чинять послух словам Господнім, хай навіть у такому малому як закинути ще раз сіті, але з малого послуху, дорогі браття і сестри починається великий послух, який є шляхом до Царства Небесного.

Такий великий послух перед Богом чинили преподобні отці Києво-Печерські, що у Ближніх печерах спочивають, пам’ять яких ми сьогодні з вами торжественно звершуємо. Серед тих великих подвижників є і священномученик Кукша Печерський, ікона з частичкою мощей якого є однією зі святинь головного храму нашої Гурбинської обителі. Він безстрашно виконував свій послух проповідування слова Божого серед диких племен вятичів, хоч і знав, що ризикує своїм життям, як і знав, що з ним є Бог.

Нехай же приклад Апостолів, приклад преподобних отців Києво-Печерських, будуть для нас взірцем послуху. Живімо з Богом та все робімо у своєму житті просячи Божого благословення, пам’ятаючи, що коли ми з Богом, то нам нестрашні жодні труднощі і жодні вороги, навпаки, життєвий шлях з Богом – це шлях до життя вічного. Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах