Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 15-ту після П`ятдесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

«Бог є любов, i хто перебуває в любовi, перебуває в Бозi i Бог у ньому» (1Ін.4:16) промовляє до нас у своєму Першому соборному посланні святий апостол і євангелист Іоан Богослов, якого ще називають «апостолом любові». Це твердження улюбленого учня Христового є наслідком того, що він бачив на власні очі, наслідком того, що він чув слухаючи повчання Спасителя. У своєму Євангелії, яке ми читаємо нині, у неділю перед Воздвиженням, він наводить слова Христові: «Так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін.3:16). Вся його проповідь була просякнута проповідуванням Божої любові до всіх нас та закликом належно жити в любові до Бога та ближнього свого згідно настанов Христових, які ми чуємо в іншому сьогоднішньому уривку з Євангелія від апостола і євангелиста Матфея.

Багато богословів та філософів часів Старого Завіту мабуть думали над, свого роду, основною тезою всіх книг Старого Завіту, шукали головну заповідь серед десяти заповідей та інших законів, які були дані через Мойсея, водночас розтлумачуючи їх для народу. Проте ми часто чуємо у Євангелії як Господь осуджував книжників та фарисеїв, єврейських старійшин, за неправильне трактування Заповідей Божих та Закону. Для прикладу, пригадаймо як часто вони дорікали Христові за ніби-то недотримання Ним суботи – складається враження, що заборона будь-якої роботи в день суботній була для них чи не головною заповіддю.

Чому ж нікому з них не було відкрито те, що сьогодні промовляє до нас Христос відповідаючи на питання законника? Відповідь очевидна – наміри їхні не були благочестивими, не були спрямовані на духовний зріст чи на духовне збагачення. Навіть сьогоднішній законник приступив до Господа не з благими намірами, а з метою спокусити Його. І що ж він почув у відповідь, а разом з ним і все людство, якому було проповідане Євангеліє Правди? Люби Бога і люби ближнього – ось основна теза, ось те, на чому тримається весь Закон і пророки. Господь перекреслює усі їхні неправильні трактування Слова Божого. Не в бездоганному дотриманні обрядів, не в буквальному дослівному розумінні деяких настанов, а в любові полягає основа побожного і благочестивого життя. Справді, погляньмо на десять Заповідей Божих – перші чотири з них вказують нам любити Бога, не чинити нічого, що було б Йому огидне, а шість інших – любити ближнього, не чинити нічого, що б засмутило його чи завдало йому шкоди. Їхнє повне нерозуміння Писання Господь підкреслює у подальших Своїх словах, коли говорить з ними про те, чий Син є Христос?

Але, на жаль, старійшини юдейські не визнали своїх помилок та хибності свого трактування, натомість із заздрощів розіп`яли Христа, про що через тиждень, у день Свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, ми з вами будемо згадувати. Чи любили вони Бога, коли це чинили, чи справді проявляли піклування про людей? Ні, вони це вчинили боячись втратити свій вплив, свою владу, навіть не замислюючись, що порушили одразу декілька Заповідей Божих, серед яких вони так безуспішно намагалися знайти головну.

Проте, з таким критичним підходом дивлячись на єврейських старійшин, ми повинні пам`ятати, що не з осудом, а з жалем повинні ми дивитися на їх поведінку, брати з неї урок і не уподібнюватися їм, натомість слухати Слово Боже та виконувати його. Але не як гордий фарисей хвалити своє благочестя, а каятися в гріхах подібно митареві, чинити не як левит, що пройшов повз пораненого, а діяти подібно милосердному самарянину.

Християнам недостатньо лише відвідувати храм Божий, брати участь у богослужінні у неділю чи свято та сповнювати всі обряди згідно канонів чи традицій, недостатньо щодня звершувати молитовні правила і в своїх молитвах прославляти Бога та каятися у своїх гріхах. Так, безумовно, це все кожному християнину необхідно чинити, але цим ми сповнюємо лише першу заповідь любові – любові до Бога. А чи сповнюємо ми другу? Щоб її сповнити, дорогі браття і сестри, ми повинні чинити щодня діла милосердя до ближніх, примирятися з ворогами, прощати своїх кривдників, допомагати один одному добрим словом чи порадою – все це є проявом любові до ближніх і сповненням тої другої головної заповіді.

Тож нехай християнська любов до Бога і до ближніх завжди перебуває у ваших серцях, керує кожним словом чи думкою, кожною дією, кожним кроком у вашому житті та оминаючи всі перешкоди веде до Царства Небесного! Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах