Дбаймо про те, щоб наші духовні скарбниці на Небесах були наповнені. Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 12-ту після П`ятдесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

«Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей» (Мф.19:17) – промовляє у сьогоднішньому євангельському читанні до нас Господь наш Ісус Христос. Коротка і чітка вказівка, яку з однієї сторони зовсім не важко виконувати. Бо на уточнююче питання юнака ми чуємо від Христа відповідь: «не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе» (Мф.19:17). Прості заповіді, які не є важкими для виконання, але задумаймося чи справді ми їх належно виконуємо? Хтось може подумати «Я нікого не вбивав, не чинив перелюбу, не крав, інші заповіді виконував, отже я вже увійду у життя вічне». Але, дорогі браття і сестри, нам потрібно розуміти, що за короткими словами заповідей є значно ширший зміст. Візьмемо для прикладу життєву ситуацію, коли ми когось із ближніх ображаємо злим словом. Чи є тоді у нас любов до ближнього? Чи не завдають наші недобрі слова разючого удару в серце нашого ближнього і чи не позначиться сварка з ним на його тілесному здоров’ї? Чи усвідомлюємо ми в таких ситуаціях, що легко порушуємо відразу обидві заповіді: «не вбивай» та «люби ближнього свого»? «Всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму» (Мф.5:28) – пригадавши ці слова Христові ми розуміємо, як легко порушити заповідь про перелюб. А як часто ми не шануємо своїх батьків, іноді тримаємо на них злість, докоряємо їм, перечимо їхнім настановам чи повчанням. Таких прикладів, дорогі браття і сестри, ми з вами можемо наводити дуже багато, бо дуже легко ми сходимо з істинного шляху, здебільшого навіть не помічаючи цього. З огляду на це подібно до Апостолів ми сьогодні можемо також задатися питанням щодо спасіння, адже, на перший погляд, якщо ми порушуємо заповіді, то шлях до вічного життя нам закритий. Але насправді навіть в такій ситуації шлях до спасіння є – це Христос Бог наш, який Сам промовляє: «неможливе для людей – можливе для Бога» (Лк.18:26), «хто вірує в Мене, має життя вічне» (Ін.6:47). Задля цього і прийшов у світ Господь наш Ісус Христос, Бог Син, щоб врятувати нас від геєнни вогняної – потрібно лише наше бажання і наше прагнення до цього, а у випадках оступлення та помилок на життєвому шляху – негайне навернення до Бога через покаяння, через щиру молитву, доброчинність та діла милосердя для ближніх. Все це буде тими скарбами на Небі, збирати які навчає Христос (Мф.6:19-21). 

Часто помилково вважають, що Христос осуджує в нинішньому євангельському читанні багатство юнака. Але насправді Господь осуджує не саме багатсво, а прив’язаність до цього земного багатства. Так само як і в притчах про багача і Лазаря чи про нерозумного багача Христос вказує на неправильне розпорядження своїм багатством, Господь осуджує, коли  здобуття багатства людина ставить за мету свого земного життя.

Ми знаємо з житія святих, що багато хто з них були заможними людьми, з багатих родин, князями, царями, але це не завадило їм досгнути святості, бо використовували вони своє багатство з благою метою, чинили добрі справи, допомагали нужденним. Таким був, зокрема, мученик Патрокл, який жив у ІІІ-му столітті після Різдва Христового і пам’ять якого припадає цьогоріч на сьогоднішню неділю. Будучи небідним він допомагав нужденним, а сам вів благочестиве християнське життя. Коли ж йому довелося постати перед імператором Авреліаном, який пропонував йому поклонитися язичницьким ідолам взамін щедрої і багатої винагороди, то святий Патрокл тримаючись віри християнської категорично відмовився. Крім того, він дорікнув імператору, що як він може обіцяти нагороду, якщо сам є бідним. У відповідь імператор люто обурився, як може Патрокл називати самого імператора бідняком, на що святий мученик відповів: «Ти маєш багато земних скарбів, але не маєш скарбу Небесного, бо ти не віруєш у Христа і в майбутньому житті не отримаєш райського блаженства – тому ти бідний».

Отже, дорогі браття і сестри, пам’ятаючи, що щира віра в Бога, любов до Нього та до ближніх, добрі справи та діла милосердя – все це є справжніми діамантами та коштовними перлинами у наших духовних скарбницях, дбаймо про те, щоб наші духовні скарбниці на Небесах були наповнені і в майбутньому були запорукою життя вічного. Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах