Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на свято Успіння Пресвятої Богородиці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Доволі дивним, на перший погляд, є торжественне святкування земного закінчення життя людини. Тим більше, такої величної і значимої людини для християнства, якою була Пресвята Богородиця. Інколи навіть можна почути від іновірців, атеїстів чи людей малообізнаних питання «як взагалі можна святкувати смерть людини?» Але якраз це питання виникає у тих, хто не заглиблюється у зміст Успіння Пресвятої Богородиці. Зауважте, сама Церква називає цю подію не «смертю», а «успінням» і це, насамперед, означає, що Богородиця не померла, а лише немов би тимчасово заснула. Ми знаємо зі Святого Передання, що Апостоли не знайшли тіла Божої Матері у гробниці повторно її відкривши на третій день після погребіння для того, щоб апостол Фома міг віддати Їй останню шану. Це означало, що тілом вона була взята на Небеса. Святитель Димитрій Ростовський (Туптало) називає цю подію воскресінням, кажучи, що «Пречиста Матір Божа  на третій день після погребіння була воскрешена Своїм Сином і взята тілом на Небо». Тому Церква і не називає земну смерть Богородиці «смертю», а лише «успінням», свого роду «сном», у якому Богородиця перебувала до взяття тілом на Небо. В успінні Пресвятої Богородиці Христос усіх нас запевнив ще раз у майбутньому воскресінні мертвих. Зауважмо, що усіх померлих православних християн ми у всіх заупокійних молитвах також називаємо не «померлими», а «спочилими» або ж, церковно-слов’янською мовою, «усопшими». Такою термінологією як і загалом святкуванням Успіння Пресвятої Богородиці Церква повчає нас, що фізична тілесна смерть не є смертю нашого буття, не є його знищенням, а лише є процесом переходу від землі до Небес, від тління і руйнування до вічного безсмертя.

Дуже цікавою та промовистою є традиційна іконографія свята Успіння Пресвятої Богородиці. Як правило, іконописці зображають Божу Матір на смертному одрі чи на ношах, які несуль Апостоли, а над нею зобржений Сам Христос, Який тримає на Своїх руках немовля. Це немовля – душа Пресвятої Богородиці, чиста, як те немовля, життя, думки, діла якого не сповнені і не обтяжені гріхами. Пригадаймо як одного разу в Капернаумі ученики Христові спитали Його: «Хто більший у Царстві Небесному?» (Мф.18:1) Господь відповідаючи на це питання поставив перед ними дитину і промовив: «Істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному». (Мф.18:3-4) Так через іконописців у святі Успіння Пресвятої Богородиці Спаситель показує нам шлях до досконалості, шлях до Царства Небесного, який ми можемо подолати лише будучи чистими совістю, будучи необтяжені гріховними діяннями, уподібнившись чистотою та безпосередністю дітям, маючи безкорисливу любов до Бога і один до одного, подібно як мають діти до своїх батьків.

Інший момент, на який вказує нам іконографія Успіння Богородиці, це те, що єдиними шляхом до вічності, єдиною дорогою до Царства небесного є Господь Бог наш Ісус Христос. І якщо ми через свої гріхи не можемо легко досягнути цієї мети, то пам’ятаймо слова, якими в тропарі прославляє сьогодні Свята Православна Церква Богородицю: «В Успінні світу не залишила єси, Богородице,.. і молитвами Твоїми визволяєш від смерти душі наші». Ці слова повинні бути для нас пам’яткою щодня у своїх молитовних правилах не оминати увагою та молитвою Пречисту Діву Марію, «заступницю християн усердну», яка незмінно молиться до Творця за тих, хто з вірою і любов’ю прибігають під Її покров. Благаймо Пресвяту Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марії, Успіння Якої ми сьогодні святкуємо, про заступництво у житті та про те, щоб донесла молитви наші Синові Своєму і Богу нашому, щоб Він спас душі наші. Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах