всі новини >>>

Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на день пам`яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого, хрестителя Руси-України

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, дорогі браття і сестри, наша Свята Православна Церква України вшановує пам’ять святого князя Володимира Великого – видатного правителя на Київському престолі, якого ми називаємо просвітителем Руси. Історія людства знає дуже багатьох осіб, яких називають просвітителями, які внесли великий вклад у розвиток науки, писемності, культури. Але князя Володимира Великого Церква іменує не лише просвітителем, але й «рівноапостольним», тобто вказує нам, що його подвиг та його внесок стосувався саме духовного просвітництва і поширення вчення про Христа-Спасителя серед народів, насамперед наших з вами предків – русичів. Слово «рівноапостольний» означає, що він потрудився на рівні з апостолами Христовими, котрі проповідували Слово Боже поміж народами, адже завдяки Володимиру Великому на наших українських землях запанувало християнство, саме його заслугами були просвічені наші з вами пращури, та було знищене поганське ідолопоклонство.

Якщо поглянути в історію, то на наших землях він не був першим, хто сповістив про Христа, та й, зрештою, святий Володимир Великий не займався безпосереднім проповідуванням. Вперше благу вість про Спасителя нашим предкам сповістив сам Апостол Христовий Андрій Первозванний, пізніше священномученик Климент та багато інших проповідників Слова Божого відвідували територію нинішньої України. Ще пізніше, у приблизно 860 році, святий князь Оскольд прийняв святе хрещення і вже з того часу існувала Руська єпархія Константинопольського патріархату. Також ми знаємо з літопису, що за часів святої княгині Ольги, яка теж охрестилася у віру православну, на теренах Руси вже існували і храми Божі, і були священики та старці. Проте, поряд з малочисельним на той час християнством та іншими релігіями на наших землях панувало язичництво та ідолопоклонство. Навіть сам князь Володимир був спочатку ревним язичником. Але з часом він побачив і усвідомив безперспективність такої віри. На той час навіть інші держави, зокрема християнська Візантія, з великиою пересторогою ставилися до тих, хто сповідував язичництво та ідолопоклонство, як до варварів та дикунів.

Преподобний Нестор Літописець розповідає нам у «Повісті временних літ», що коли князь Володимир був у роздумах, то до нього прибувало багато послів з інших країн з пропозиціями прийняти зокрема мусульманство чи іудаїзм. Проте князь Володимир зробив свідомий вибір у сторону православної віри, яку сповідувала Візантія. Промислом Божим так було визначено, що саме з Візантією Руській державі було вигідно мати взаємовигідні зв’язки. І величезна заслуга рівноапостольного князя Володимира Великого полягає якраз в тому, що він зробив православну віру у Христа-Спасителя фактично державною релігією знищивши поганське ідолопоклонство та язичництво. Завдяки йому християнство поширилося на теренах нашої землі, воно утвердилося і набуло великого розвитку вже за короткий термін. Саме за ці дії Свята Церква іменує святого князя Володимира «рівноапостольним», бо охрестився не лише сам, чи з родиною, чи з воїнами, але охрестив усю Русь-Україну. Він не проповідував словом, як це робили Апостоли, але його проповідь – це були його справи та мудрі дії як державного правителя, спрямовані на поширення та утвердження віри Христової.

Часто можна почути думки, що як добре, що князь Володимир обрав саме християнство, бо в іудаїзмі не можна їсти ті чи інші страви, в мусульманстві заборонено хмільні напої, інші зауважують, що лише в православному християнстві є такі гарні святкування, традиції та обряди. Історики наголошують на великому значенні християнства у розвитку культури та науки в древній Русі, політологи – на виборі нашою державою вже у ті часи європейського курсу цивілізації... Звичайно, дорогі браття і сестри, можна з кожним із таких аргументів більшою чи меншою мірою погодитися. Але ми повинні насамперед задумуватися не над зовнішньою, так би мовити, фізичною стороною християнської православної віри, а над її глибокою духовною сутністю. Лише християнство сповідує Істинного Бога Творця, дає надію на життя вічне, джерелом якого є Христос, наш Господь і Спаситель, лише у Церкві Христовій є Дух Істини, Який все наповняє і освячує. З цього ми в першу чергу повинні радіти – що з допомогою святого рівноапостольного князя Володимира Великого знайшли віру істинну у Бога в Тройці Пресвятій Єдиного. Цю ж віру, дорогі браття і сестри, свято бережімо та примножуймо і передаваймо прийдешнім поколінням українців, бо ця віра є запорукою добробуту нашого народу тут на землі і його шлях до Царства Небесного! Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах