всі новини >>>

Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 7-му після П`ятдесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

В різних місцях Євангелія ми зустрічаємо подібні між собою слова: «Віра твоя спасла тебе» (Мф.9:22, Лк.7:50, Лк.17:19) – каже Господь хворій на кровотечу жінці, яка зцілилася лише одним доторканням до Його одежі; ті ж слова промовляє Христос до жінки, якій простив численні гріхи, та чоловікові, якого очистив від прокази; «Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш» (Мф.9:22) – чує матір, важкохвора дочка якої отримує зцілення... 

Подібні слова чують і в сьогоднішньому євангельському читанні двоє сліпців: «За вірою вашою нехай буде вам» (Мф.9:29). Але, перед тим як промовити їх, Господь спочатку випробовує їхню віру. Можемо не сумніватися, що Він відразу почув, як ще йдучи за Ним дорогою ті двоє сліпців кричали «Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!» (Мф.9:27). Проте Христос дає їм самим можливість утвердитися в тих словах які вони вигукують. Коли ж вони вже постали перед Ним у будинку, Господь ще раз випробовує їх питанням, чи справді вони вірять, і почувши їхню ствердну відповідь Спаситель відкриває їм очі.

Як часто ми з вами маючи ті чи інші потреби просимо у Бога їх задоволення, маючи складні ситуації просимо у Господа їх вирішення, у час хвороби – зцілення... Але часто це прохання буває один-два рази, а потім, не отримавши бажаного результату, ми, так би мовити, не проходимо випробування нашої віри і опускаємо руки, а в серця вселяємо різні думки чому не сталося так, як ми просили, а найгірше, що часто трапляється – зневірюємося.

Чому в таких ситуаціях ми не уподібнюємося тим двом нинішнім сліпцям? Бо ми забуваємо слова «Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (Лк.11:9), тобто ті настанови, які дав Христос усім нам з вами, дорогі браття і сестри, коли навчив нас молитися до Бога промовляючи слова молитви «Отче наш». В сьогоднішньому євангельському читанні ми бачимо вже не просто словесний чи порівняльний приклад щодо цих слів Христа, а реальну дієвість щирої безперестанної молитви. Сліпці кричали ту свою коротку молитву без перестанку і отримали те, що просили. Зауважмо, що просили вони не «зціли нас», не «відкрий нам очі», а просили «помилуй нас!» Навряд чи вони чули перед тим слова Господні «Молячись, не говоріть зайвого... знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього» (Мф.6:7-8), але саме так вони і поступили – просили лише помилувати, бо впевнені були, що Богу відомо, що їм потрібно і вірили, що Він їх почує. 

Немає гіршого для християнина як зневірство. «Хто відкриває себе вірою, того переповнює Бог, а хто зачинився невір’ям, в того не входить хоч і поблизу є» – такі слова повчання говорить до сьогоднішнього євангельського читання святитель Феофан Затворник, який високо шанував Ісусову молитву, складену на основі молитви сліпців: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!» Це надзвичайно проста і водночас глибока молитва, з її допомогою святі подвижники навіть виганяли бісів, і її потрібно з гарячою вірою постійно промовляти у серці своєму кожному християнину.

Тож з великою і твердою вірою прибігаймо до Бога, безперестанку просімо Його про милість і по вірі нашій буде нам дано все, що для тіла і душі є корисне і потрібне! Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах