всі новини >>>

Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 6-ту після П`ятдесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Вже не раз ми з вами, дорогі браття і сестри, говорили про важливість для спасіння любові до ближнього. В сьогоднішньому апостольському читанні святий апостол Павло у посланні до Римлян каже такі слова: «хто милосердствує, милосердствуй зi щирiстю», «любов нехай буде нелицемiрна», «будьте братолюбнi один до одного» (Рим.12:8-10). Саме таку справжні християнські любов та милосердя до ближнього проявляють сьогодні ті, хто приносить розслабленого до дому, де навчав Христос. Адже вони могли залишити розслабленого, тобто людину, яка в силу хвороби не може самостійно пересуватися і, як ми розуміємо з євангельського оповідання, лише лежить, без допомоги. Але натомість навпаки, вони ставлять собі чітку мету – допомогти своєму ближньому. Вони знають про Христа, можливо як про знаменитого вчителя, можливо як про видатного цілителя, а можливо як про великого пророка. Нам не відомо достеменно з якими думками і, так би мовити, до кого саме вони йшли несучи розслабленого, але впевнено можемо сказати, що ті люди були впевнені – вони йдуть до людини, яка точно є від Бога. Тобто вже свою надію на успішне зцілення хворого вони поклали виключно на Бога маючи тверду віру. 

Якою твердою була ця віра ми бачимо, коли читаємо про сьогоднішню подію описану євангелистом Матфеєм (Мф.9:1-8) також і в Євангеліях від Луки та Марка, де її опис є більш ширшим та доповненим. Апостоли Лука та Марк уточнюють, що пронести розслабленого до Христа крізь натовп не було можливості, і тоді ті, що принесли його, розібрали покрівлю будинку і так через покрівлю спустили розслабленого разом з його постіллю. (Лк.5:19, Мк.2:4) Можемо лише собі уявити наскільки впевненим в успішності результату потрібно бути, наскільки треба твердо вірити, щоб піти на такий крок, адже, суто з людської матеріальної точки зору, вони усвідомлювали, що ту покрівлю потім доведеться відновлювати, понести якісь фізичні та матеріальні затрати. Проте це їх не лякає і не зупиняє, їхня мета – зцілення розслабленого. І Господь бачачи їхню віру виконує те задля чого вони старалися – Він прощає гріхи розслабленому та зцілює його.

Яким символічним є сьогоднішнє євангельське оповідання. Адже всі ми з вами є грішними та через це духовно розслабленими лежимо на постелі духовної немочі. Де ж той єдиний шлях до нашого порятунку і хто нас туди може занести? Відповідь на це питання дуже проста і також глибоко символічна. Пригадаймо, що апостол і євангелист Марк уточнює, що тих, котрі несли розслабленого до Христа, було четверо. (Мк.2:3) Їх ми можемо порівняти з чотирма Євангеліями від Матфея, Марка, Луки та Іоана, які вказують нам де є Істина, де є Христос, Який може прощати наші гріхи за умови щирого каяття та піднявши з тої постелі духовної немочі привести до спасіння. Вони несуть нас до Нього, якщо ми уважно слухаємо, про що йдеться в Євангелії, коли ми твердо віримо, що Христос є наш Спаситель, і коли виконуємо Його заповіді та настанови. На шляху до Бога нам не страшні жодні «натовпи», якими є різні прояви лукавого, бо тверда віра і щире каяття приведе нас повз той «натовп» не лише «розібравши покрівлю», але й зруйнувавши усі стіни та перешкоди, які можуть відділяти нас від Христа.

Водночас, дорогі браття і сестри, подібно тим чотирьом друзям чи родичам розслабленого ми повинні завжди допомагати іншим прийти до Христа. І починати це ми повинні зі своїх дітей, в серця яких необхідно закладати насамперед віру у Бога та християнські чесноти. Історія Церкви знає дуже багато випадків, коли великими святими та подвижниками ставали ті, які з дитинства виховувалися у православній вірі в Істинного Бога та у добрих християнських традиціях, що стало ключовим у їхньому виборі життєвого шляху. Однією із таких святих є праведна діва Юліанія, княжна Ольшанська, донька дубровицького князя Юрія (Георгія) Гольшанського, пам’ять якої співпала із сьогоднішньою неділею. Для мешканців Рівненщини це особлива свята, адже походить вона з давнього княжого роду Гольшанських, які володіли удільним князівством зі столицею у місті Дубровиця на лівому березі річки Горинь, яке нині є центром Дубровицького району Рівненської області. У віці лише 16-ти років від народження вона будучи дівою відійшла до Господа близько 1540 року. На жаль, історія не розповідає нам детально про її земне життя, але те, що вона вела його благочестиво і стала угодною Богові святою дівою, Господь явив через віднайдення її нетлінних мощей через понад півстоліття з дня упокоєння, подальші чудеса, які відбувалися коло них та явлення самої Юліанії святителю Петру Могилі. 

Кожен з нас має свій шлях до Бога, хтось іде упродовж багатьох десятиліть земного життя посилено молячись та важко трудячись, а комусь, як, наприклад, святій Юліанії Гольшанській, достатньо кількох років благочестивого та цнотливого життя у послуху своїм батькам та з вірою і любов’ю в серці. Але яким би не був цей шлях, які б на ньому не були перешкоди, пам’ятаймо: наша мета – Царство Небесне, до якого ми всі повинні йти незважаючи на жодні труднощі, бо лише там наше спасіння у Христі Ісусі! Амінь!


архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах