всі новини >>>

Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 5-ту після П`ятдесятниці та день пам`яті святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Починаючи від гріхопадіння праотців у Раю і до нинішніх днів лукавий всіляко зі своїми слугами, нечистими духами, намагався і намагається зашкодити людині, відвернути людину від Бога, створити нестерпним земне життя. Таку ж ситуацію ми бачимо з Вами і в сьогоднішньому євангельському оповіданні про відвідини Христом краю Гадаринського, де було двоє біснуватих. Біси їх мучили так сильно, що ті жили в гробницях, а інші люди не могли пройти тою дорогою. Ми бачимо як демони ще не почувши від Господа ні слова вже затрепетали, бо не могли спокійно перебувати поруч з Його Божеством. Вони просять Його увійти в стадо свиней і Христос це їм дозволяє, наслідком чого стає загибель цілого стада. 

Дивною на перший погляд для нас є ця ситуація, чому Господь так учинив і таке дозволив бісам, але відповідь на це дає нам святитель Іоан Златоустий. Він каже, що Христос виконав прохання демонів, дозволивши їм увійти в стадо свиней насамперед, для того, щоб показати тим двом чоловікам, котрі звільнилися від цих злих мучителів, і загалом всім нам величину шкоди, завданої їм цими зловмисниками і що з людьми біси вчинили б навіть ще гірше, ніж зі свинями. І справді, якщо прирівняти цю прірву до пекельної безодні, а воду до геєнни вогняної стає зрозумілим, що чекає на людину, якою керують біси.

Як часто нас опановують страхи, різні гріховні пристрасті, шкідливі звички, бажання чинити недобрі справи або ж навпаки – проявляються лінощі та байдужість. Через свої пристрасті чи лихі вчинки людина може втратити все, і гроші, і сім`ю, і здоров`я, та навіть, чого якраз і прагне сатана, – занапастити власну душу. Все це, дорогі браття і сестри, і є тими чи іншими проявами впливу лукавого зі своїми нечистими духами. Але віруючому християнину не треба боятися цього, а пам`ятати слова Христові, що «цей рід виганяється тільки молитвою і постом» (Мф.17:21). Коли у нашому серці буде молитва, коли наш розум буде зайнятий думками про Бога, то там не буде місця лукавим і нечестивим демонам та їхнім навіюванням на лихі справи, бо знову ж таки пригадаймо нинішнє євангельське читання – лише наближення Христа вже боялися демони. А чи зможуть вони керувати нами, коли в кожного з нас всередині буде Христос – і в помислах наших, і в серці нашому, і у вигляді Святих Таїн Тіла і Крові Господніх? Звичайно, що ні.

Господь, показує водночас, що біси без Його дозволу не сміють торкатися навіть свиней, то ж чи зможуть вони нас торкатися, якщо ми будемо жити з Христом? Однозначно ні, поки своїми вчинками ми самі не відходитимемо від Христа, поки не впадатимемо у байдужість до молитви чи поки не почнемо допускати собі чинити дрібні, на нашу думку, гріхи, які будуть тягнути за собою все більші і більші. 

Але що ж робити, якщо людина все ж таки відкинула Христа, відійшла від Його спасительного вчення, впала у гріховність? Шлях є один єдиний – щире покаяння і навернення до Бога. І не треба сумніватися, чи Господь змилосердиться над нами, пам`ятайте – Він Собою добровільно пожертвував заради нас, настільки сильно «полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін.3:16), Його милосердя є безмежним.

Прикладами такого навернення є сьогодні святі первоверховні апостоли Петро та Павло, вшанування пам`яті яких цьогоріч припала на цю неділю.

Апостол Петро, як ми пам`ятаємо, тричі відрікся від Христа у час Його страстей та неправедного суду. Але Господь бачачи його щиру віру та любов, звичайно, що простив це відречення. Петро ж в свою чергу вже до кінця свого життя ані на крок не відступав від проповіді про Христа-Спасителя, терпів і ув`язнення і побиття, гоніння заради Нього і навіть прийняв мученицьку смерть. Вважаючи себе недостойним бути розіп`ятим на хресті як був розіп`ятий Сам Господь святий апостол Петро ублагав мучителів стратити його головою донизу. Так своїм життям і проповіддю він виказав беззаперечну любов до Христа, справді тверду немов камінь віру, вірність та відданість Істині. 

Апостол же Павло будучи ревним та жорстоким гонителем учнів Христових після свого навернення став мабуть найревнішим проповідником Євангелія Правди. Його соборні послання та повчання до жителів різних міст і країв ми дуже часто читаємо під час богослужінь і за це його Церква ще називає «апостолом народів». Його життя після хрещення апостолом Ананією кардинально змінилося і єдиним його сенсом він бачив догоджання своєю проповіддю Богові, поширення слова Істини, навернення усіх народів до Христа. Як і апостол Петро він вже до кінця свого життя ні на крок не відступив від Господа та прийняв мученицьку смерть заради Христа і Євангелія.

Перебуваймо ж, дорогі браття і сестри, завжди з Богом, будьмо сповнені кам`яною вірою в Христа та беззаперечною любов`ю до Нього наслідуючи святих первоверховних апостолів Петра і Павла, поспішаймо навернутися, якщо сходимо зі шляху благочестивого життя, та проповідуймо Євангеліє Правди своїми доброчесними ділами, бо це є шлях до спасіння і Царства Небесного. Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах