всі новини >>>

Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 2-гу після П`ятдесятниці, всіх святих Землі Української

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Минулої неділі, дорогі браття і сестри, Свята Православна Церква вшановувала пам’ять всіх святих, тобто всіх від віку угодників Божих, праведників, мученків, тих, хто своїм життям, подвигом та ділами сповідував віру в істинного Бога. Але в багатьох країнах та місцевостях є традиція окремо вшановувати святих, які просяяли подвигом святості в саме в тій чи іншій місцевості або належали до того чи іншого народу. Так і в цю неділю 2-гу після П’ятдесятниці Свята Православна Церква вшановує пам’ять всіх святих болгарського народу, всіх Афонських святих, але для нас нинішнім ключовим святкуванням є вшанування пам’яті всіх святих Землі Української – тих подвижників, угодників Божих, сповідників віри, просвітителів та святителів, мучеників за віру, праведників та благовірних – усіх святих, які просяяли своїм подвигом на наших землях починаючи з часів Скіфії, тобто з перших віків християнства і закінчуючи сьогоденням. До цих святих належать святий Апостол Андрій Первозванний, чиї слова про Спасителя першими пролунали на наших теренах та якого ми впевнено називаємо основоположником Церкви Христової в Україні, святі рівноапостольні князь Володимир та княгиня Ольга, які утвердили віру християнську знищивши згубне язичництво, преподобні отці Києво-Печерські, преподобні Іов та Амфілохій Почаївські, святителі Петро Могила, Димитрій Туптало, Арсеній Мацієвич, мученики за віру та її сповідники у часи навал іноплеменників та язичників, у часи окупації українських земель іновірцями, безбожниками та атеїстами, московськими та іншими окупантами. Деякі з українських святих входять в число інших соборів святих, про які ми сьогодні згадуємо. Це, зокрема, святі рівноапостольні Кирило та Мефодій, вчителі слов’янські, які входять до собору болгарських святих, а також преподобні Антоній Києво-Печерський та Паїсій Величковський, які входять до числа афонських святих.

Але як і минулої неділі так і сьогодні ми наголошуємо на тому моменті, що не всіх святих ми знаємо поіменно і не всіх їх можемо перерахувати, але саме такі соборні святкування та вшанування пам’яті всіх українських святих дозволяє нам належно оцінити їх великий подвиг та внесок у становлення Православної Церкви України. 

Цими святкуваннями ми висловлюємо подяку насамперед Господу Богу за те, що через подвиг святих землі української Він просвічував нас словом Своєї Істини, відкрив нам Євангеліє Правди. Водночас ми показуємо, що є гідними мати свою автокефальну Церкву, яку дарував нам Господь, але до становлення якої долучилися усі, хто упродовж віків сіяв у серцях нашого народу зерна віри Істинної. Апостол Павло у своєму посланні до євреїв повчає: «Пам’ятайте наставникiв ваших, якi проповiдували вам слово Боже, i, дивлячись на кончину життя їхнього, наслiдуйте вiру їхню» (Євр.13:7). І сьогоднішнє святкування показує, що ми слухаємо цієї настанови. Але ми повинні замислитися і над тим, чи виконуємо ми її належним чином? Бо апостол Павло наголошує на тому, що потрібно не лише пам’ятати, але й наслідувати віру, яку мали вони. А це означає, що ми повинні сповнювати заповіді Божі, бути твердими у своїй православній вірі, стояти на її захисті та просвічувати нею своїх нащадків, майбутні покоління. Звичайно, дорогі браття і сестри, ви подумаєте, що далеко не кожен з нас може бути проповідником. Але проповідувати вчення Христове можна не лише словом, але й ділом. Адже, як ми згадували попередньої неділі, навіть найсильніша віра є мертвою, якщо вона не підкріплена ділами. (Як.2:14-26)

Приклад українських святих показує нам як потрібно любити Бога і ближніх. Багато українських святих самовіддано любили свій український народ, виборювали право молитися рідною мовою, мати свою незалежну Церкву. Борючись за свободу рідного народу багато з них керувалися повчанням Господа нашого Ісуса Христа про те, що «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін.15:13). Тому в цей день ми повинні замислитися: чи готові ми до такої самопожертви? Нам не обов’язково за когось відавати своє життя, але ми можемо виконати цю заповідь добрими ділами, різними справами милосердя до ближніх своїх. Хтось може замислитися, що дуже часто з уст священнослужителів лунають одні і ті ж слова настанов про ці добрі діла і справи милосердя щодо ближніх. Але, дорогі браття і сестри, в цьому немає нічого дивного, бо цим просякнуте все вчення Христове, який навчав любити Бога всім серцем і душею та любити ближнього свого як себе самого (Мф.22:37-40). Цих заповідей дотримувалися святі Землі Української і ми неухильно повинні наслідувати їх приклад, бо це є шлях до Царства Небесного! Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах