всі новини >>>

Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 7-му після Пасхи, святих отців Першого Вселенського Собору

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

Слава Ісусу Христу!

Православна Церква має таку традицію, що практично всі богослужіння, зокрема Літургія та інші Таїнства, молебень чи інші треби та молитовні правила починаються з молитви-призивання Духа Святого – молитви, яку ми називаємо за першими її словами «Царю Небесний». Проте є в церковному році період, коли замість цієї молитви ми з вами читаємо тропар Пасхи, Воскресіння Христового, і це триває упродовж сорока днів від самої Неділі Пасхи до середи перед Святом Вознесіння, тобто до дня віддання свята Пасхи. І після цього настає інший особливий період в календарному році Православної Церкви, бо вже богослужіння Свята Вознесіння Господнього, як і всі інші упродовж десяти днів, розпочинаються без тропаря Пасхи, але й також без молитви «Царю Небесний», яка вперше співатиметься Церквою аж під час всенічного бдіння Свята П’ятдесятниці – Свята Сходження Святого Духа на апостолів.

Такий порядок, дорогі браття і сестри, встановлений Православною Церквою з метою наблизити нас до розуміння, в якому стані, в яких почуттях перебували ученики Христові після Його Воскресіння. Почувши звістку та побачивши Воскреслого Христа, вони були сповнені радості. Так і ми, подібно до них, почувши Пасхальної ночі вперше у цьому календарному і церковному році слова «Христос Воскрес!» багаторазово їх повторювали упродовж усіх богослужінь, приватної молитви та вітаючись один з одним. Упродовж сорока днів звіщаючи усьому світові радість Воскресіння Христового ми почувалися немов учні Христові, з якими перебував упродовж сорока днів їх воскреслий Вчитель.

Після Вознесіння Господнього на небеса апостоли перебували упродовж десяти днів до свята П’ятдесятниці в особливому стані очікування сходження Духа Святого, зіслати якого обіцяв їм Христос. Вони вже не були засмучені, що знову залишилися без свого Вчителя, бо Господь запевнив їх кажучи: «ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф.28:20). Ці слова стосуються не лише апостолів, але й усіх нас християн, вони повинні глибоко бути в душі та розумі кожного з нас, особливо в скрутні часи чи у важких життєвих обставинах – Господь є з нами, а, отже, якщо матимемо у це віру, то Він визволить нас від усякої недолі чи небезпеки.

Побачивши Христа воскреслим та вознісшимся на небеса, маючи відкриті розум та очі, апостоли вже жодним чином не сумнівалися у словах Христових, натомість «однодушно перебували у молитві й благанні» (Діян.1:14). У такому ж особливому стані очікування у ці дні перебуваємо і ми з Вами і цей стан повинен бути сповнений молитви, а також роздумів над сутністю та глибиною нашої віри.

Цей час спонукає нас замислитися і над тим, як розумно все влаштовано в Церкві Христовій, якими продуманим є богослужіння, обряди, церковні традиції, упродовж дня та взагалі упродовж цілого року. Святі отці упродовж віків на Вселенських та Помісних Соборах, у своїх працях та творах встановлювали ті чи інші канони, правила, чини богослужінь, церковні піснеспіви та молитовні правила, щоб максимально наблизити християн до розуміння тих чи інших подій зі Священної історії. Навіть більше – не просто наблизити, але й зробити нас неначе безпосередніми учасниками тих подій.

Сьогодні, у неділю 7-му після Пасхи, Свята Православна Церква якраз згадує тих, хто одними з перших багато потрудився у становленні православної віри – святих отців Першого Вселенського Собору, який відбувся у м. Нікеї у 325 році від Різдва Христового. В той час великого панування набула єресь Арія, так зване аріанство – неправдиве вчення, яке заперечувало божественність Господа нашого Ісуса Христа. Це була настільки губительна для християнства єресь, вона настільки зневажала Другу Особу Пресвятої Тройці, що на заклик рівноапостольного Костянтина Великого з усього тодішнього християнського світу до Нікеї прибули 318 єпископів, численна кількість пресвітерів та дияконів, щоб остаточно засудити це вчення та утвердити Символ Православної Віри – молитву, яку ми з Вами читаємо щодня у молитовному правилі, під час Божественної Літургії та деяких інших богослужінь.

Саме в неділю, яка випадає на післясвято Вознесіння Господнього, Свята Православна Церква встановила пам’ять отців Першого Вселенського Собору, бо преславне вознесіння Господнє служить прямим доказом того, що в Ісусі Христі нероздільно поєдналося дві природи – божественна і людська. 

Для нашої Гурбинської обителі це також особлива неділя, адже ми маємо шановані святині та ікони – святителів Миколая, архієпископа Мир Лікійських, та Спиридона, єпископа Тримифунтського, які, згідно Церковного Передання, були безпосередніми учасниками цього першого Вселенського Собору, ревними захисниками віри православної та догмату про божественну природу Сина Божого Ісуса Христа.

Цьогорічна неділя 7-ма після Пасхи є особливою й тим, що вона випадає на 31 травня (18 травня ст.ст.) – день пам’яті святих отців усіх семи Вселенських Соборів. Тому ми сьогодні ще більше повинні замислитися над глибиною та сутністю нашої віри, прославити усіх святителів Христових, вчителів Церкви – усіх отців семи Вселенських Соборів та достойно вшанувати їх пам’ять. А найкращим вшануванням їх пам’яті буде дотримання канонів, які постановили на Вселенських Соборах святі отці, сповідування Символу Православної Віри не лише словами, але й усім своїм серцем, душею, розумом та всіма своїми ділами. За настановами святителя Димитрія Ростовського (Туптала) ми повинні твердо триматися цього «істинного правила християнської віри», воно повинно бути нам світлим світильником у темряві світу, йдучи з яким по своєму життю шляхом Христових заповідей ми успадкуємо місце світле і блаженне – там, де Господь наш Ісус Христос у неприступній славі царює з Безпочатковим Отцем і Животворчим Духом на безкінечні віки віків. Амінь!

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах