Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 3-тю після Пасхи, свв. жон-мироносиць

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах
Яку велику та щиру любов проявляють жони-мироносиці до свого Господа!

З однієї сторони можна подумати, що нічого особливого вони не роблять, а сповнюють звичайний обряд, згідно якого тіло померлого євреї обмащували пахощами. Проте так стверджувати категорично не можна, адже, насамперед, слід пам’ятати, які ворожі настрої до Христа та Його учнів тими днями були у юдейському суспільстві. Настільки ворожі, що апостоли Христові були змушені замикатися в сіонській горниці з остраху за свої життя. (Ін.20:19)

Але зовсім іншою є поведінка жон-мироносиць. Вони не ховаються і, здається, взагалі не мають того страху. Їхня любов до Господа настільки велика, настільки палаюча та постійна, що не дозволяє їм ні на мить покинути Христа. Вони є з Ним  і коли Його було ведено на Голгофу, і коли Його знімають з Хреста та кладуть до Гробу. Вони з Христом навіть тоді, коли всі апостоли крім Іоанна Богослова розбіглися у страху. З Ним вони є і тепер ідучи з дорогоцінними пахощами не боячись ні юдеїв, ні сторожі римської. Їх не лякає можливість бути схопленими юдеями, їх не лякає можливість страждань – їх турбує лише одне питання: «Хто відвалить нам камінь від дверей гробу?» (Мк.16:3) Їхня любов спонукає впевнено і твердо йти до своєї мети – помазати Христа миром, чим виявити цю свою любов до Нього навіть померлого. І ця їхня любов винагороджується – вони першими, побачивши камінь відвалений від Гробу, чують найбільш радісну за всю історію людства звістку: «Він воскрес» (Мк.16:6). Ангел Господній звіщає їм цю новину водночас кажучи: «чого шукаєте Живого між мертвими?» (Лк.24:5) Ці слова не слід розцінювати як докір. Всі ми знаємо, коли любляча дитина засмучена, то і самі батьки будуть через це засмучені і намагатимуться розрадити чи розвеселити її. Так само ці слова Ангела слід розцінювати як вияв Отцівської турботи Бога до Своїх люблячих дітей. Господь через Свого Ангела розраджує їх сповіщаючи, що даремно вони досі сумують, адже настав час великої радості, яка вже не перейде і не минеться, яка через віки простягнеться до кінців Вселенної.

Як жони-мироносиці сповістили звістку про Воскресіння Христове Його учням, так і ми з вами уподібнюємося їм ділячись цією радістю один з одним упродовж сорока днів від Свята Пасхи Христової до Свята Вознесіння Господнього вітаючи один одного словами «Христос Воскрес!» Цією ж радістю ми з вами ділимося і кожного недільного дня упродовж цілого року співаючи у богослужбових піснеспівах прославляння тридневного Воскресіння Христа із мертвих.

Але чи лише цим ми повинні уподібнюватися жонам-мироносицям? Ні, бо не лише у взаємних пасхальних вітаннях полягає суть цього уподібнення. Наслідування жон-мироносиць полягає насамперед у тому, що наше життя повинне бути сповнене такої ж беззаперечної любові до Христа, яку мали вони. А ця любов – це виконання заповідей Христових, які говорять нам любити Бога і любити ближнього. Лише сповнюючи своє життя молитвою, постом та ділами милосердя до ближніх своїх – лише таким чином ми з вами вповні уподібнимося святим жонам-мироносицям принісши замість дорогоцінного мира духовні подвиги та турботу про бідних, хворих, сиріт та вдовиць. Бо лише так ми будемо істинними послідовниками Христа і лише цим шляхом повинні ми з вами йти до Царства Небесного – своїм життям та вчинками проповідуючи вчення Христове. Амінь!

«ХРИСТОС ВОСКРЕС!»

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах