Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на Неділю 2-гу після Пасхи, апостола Фоми

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах
«Господь мій і Бог мій!» (Ін.20:28) – такими радісними та глибокими словами висловлює своє враження, почуття свого серця, свою віру апостол Фома побачивши Христа воскреслого.

Промислом Божим його не було серед учнів тоді, коли вперше по воскресінні Христос явився своїм учням. І коли почув Фома, що бачили апостоли Господа воскреслого, то не повірив їм, бо мав сумнів, як і спочатку мали сумнів інші учні Христові. Адже і апостолам Марія Магдалина сповіщала, що бачила Його воскреслого, проте вони не вірили ні її словам, ні словам Луки й Клеопи. (Мк.16:11-14)

Звичайно, що з матеріальної людської точки зору їхнє невірство можна зрозуміти. Адже, бачивши свого Вчителя розіп’ятим та похованим вони вже ні на що не сподівалися, бо страхом та зневірою замкнені були їхні розуми та серця від розуміння всього, що провіщав Господь про Свої страждання та Своє тридневне Воскресіння.

Не були перешкодою для Христа адові врата, які Він зруйнував. Не були перешкодою для Воскресіння Христового ані сторожа, ані камінь, ані печать на гробі. Не були перешкодою для Господа замкнені двері сіонської горниці, щоб явити Себе воскреслого Своїм учням. 

Так і не стала перешкодою замкненість розуму та сердець учнів для входження туди Христа Воскреслого, для осягнення всього, що Він їм проповідував та чого навчав.

Бачачи Христа Воскреслим учні забувають увесь страх та смуток, відкидають свою зневіру. Господь силою Свого Божества вразумляє та просвічує їх світлом, що засяяло від Його Гробу. Христос руйнує останнє марне сподівання диявола на те, що коли учні Христові не віритимуть, то не буде спасіння роду людському, адже лише Христос є дорогою до Отця Небесного і життя вічного. (Ін.14:6)

Просвічений Воскресінням Христовим апостол Фома викликує не просто слова віри, не лише стверджено сповідує Ісуса Христа як Бога. Цим виголосом він вже проповідує всім народам: «Ось мій Спаситель! Ось ваш Спаситель! Слухайте народи та увіруйте, не бачивши увіруйте!»

Звичайно, що у сьогоднішньому секуляризованому, атеїстичному, матеріалізованому світі є дуже багато людей, які не вірять. Є багато людей, які частково уподібнюються апостолу Фомі та кажуть, що якби побачили, якби доторкнулися, тоді б увірували. Але чи так воно є насправді? Чи не було б з ними як з братами багача, про яких Христос казав, що навіть якби хто з мертвих воскрес, то і тоді не увірують. (Лк.16:31)

Відмінність їх від апостола Фоми полягає в тому, що серця їх є запеклими. Апостол Фома прагнув побачити, він хотів, щоб те, що розповідають інші апостоли було правдою. Він хоч і мав замкнене серце та розум, але за тими замками зневіри та розпачу жеврів вогонь любові до свого Вчителя, вогонь Його вчення.

Чи є безнадійними такі люди? Звичайно, що ні! Бо всі ми є творіння Боже і для всіх людей від віку і до кінця світу сущих на землі – для всіх воскрес Христос, Він усіх визволив від смерті вічної. Іскра віри в Бога, хай маленька, але є у серці кожної людини. Вона закладена там Богом Творцем. І наше з Вам завдання – розпалити з цієї іскри великий вогонь християнських чеснот. А зробити це можливо лише проповідуючи повсякчасно всіма своїми діями та вчинками Христа Спасителя воскреслого, а особливо у цей пасхальний час, голосячи усьому світові: «Віруйте не бачивши, бо ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!»

архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах