Проповідь архімандрита Онуфрія (Ляди) на свято Входу Господнього в Єрусалим.

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах
«Торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає» (Зах.9:9) – такими словами пророк Захарія приблизно за 500 років до приходу у світ Спасителя передбачив подію, яка викликає у багатьох в першу чергу нерозуміння. Насамперед це нерозуміння було у найближчих Його учнів – Апостолів. Адже Христос знав, що йде в Єрусалим на страждання і смерть на хресті, про це Він неодноразово говорив Своїм учням. І саме вони запитували Христа, для чого ж Він добровільно йде туди, де Його вб’ють, для чого наражає Себе на небезпеку? Учні Христові до кінця не розуміли усієї глибини пришестя у світ Сина Людського, не розуміли самої сутності спасіння усього людства та сутності Жертви Христової. Але, маючи віру та любов до Господа, вони, за словами апостола Фоми, йдуть з Ним, щоб з Ним там померти.

Євангелисти нам гарно описують зовнішню складову зустрічі Христа народом, зокрема дітьми, які викликували «Осанна!» та благословляли Царя Ізраїлевого в особі Ісуса Христа. Цей момент знайшов відображення у піснеспівах свята, зокрема у тропарі, в якому ми себе ототожнюємо з тими дітьми та «несучи знамена перемоги» виголошуємо Христові Переможцеві смерті: «Осанна в вишніх».

Про які знамена перемоги йде мова? Насамперед, звичайно про ті вербові галуззя, які після зими, як після смертного сну, прокинувшись розквітають в наших краях першими, є вісниками оживання природи після зимової сплячки та фактично символізують перемогу над смертю.

Але ми з Вами повинні пам’ятати і про інше знамено перемоги, яке кожен з нас носить не лише сьогодні, але  щодня з моменту Святого Хрещення – це символ Хреста Господнього. І мова не лише про фізичний натільний хрестик, але й про духовний відбиток Хреста Господнього у нашому серці.

І саме для того, щоб дарувати нам Хрест Свій Чесний – це духовне знамення перемоги, Христос іде в Єрусалим, де зазнає страждань, хресної смерті та воскресне перемігши царство сатани і смерть духовну.

Ми добре пам’ятаємо, як вже за кілька днів Христос сповнить інші слова пророка Захарії, який писав, що ті, хто сьогодні кричить Йому «Осанна!», «будуть дивитися на Нього, Якого прокололи» (Зах.12:10), а перед тим їхні вигуки будуть «Розіпни! Розіпни Його!» (Лк.23:21).

Возлюблені у Христі браття і сестри! Як часто ми з Вами уподібнюємося жителям Єрусалиму?! Як часто ми за Літургією викликуємо Христові «Осанна!», а вже через кілька годин, а то і хвилин своїми гріховними вчинками несамовито кричимо «Розіпни Його!»... Як часто ми уподібнюємося Апостолам, але не в їхньому благочесті та подвигу, а у їхньому на той час нерозумінні величі та духовної глибини подвигу Спасителя... Як часто ми уподібнюємося їм, залишаючи Христа, якому ми присягали на вірність... Як часто ми кажемо подібно до слів апостола Фоми, що готові померти за Христа, а натомість втікаємо від Нього чи навіть відрікаємося від Нього своїми діями, думками, словами...

Тож будьмо розважливими, впевнено та гідно носімо духовне знамено перемоги та зустрічаймо Христа як Царя царів, який входить сьогодні в «єрусалими» наших сердець. Пройдімо короткий, але особливо посилений молитвою та постом, шлях Страсної Седмиці, щоб зустріти Свято Пасхи Господньої та усім сповістити, що Христос переміг смерть даруючи нам життя вічне. 

Амінь!
 
архімандрит Онуфрій (Ляда)
намісник Гурбинського Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських могилах