Проповідь у неділю Торжества Православ`я

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах
Сьогодні наша Гурбинська обитель поповнилась ще однією святинею – іконою з частичкою облачення, в якому покоїлися мощі святої праведної цариці Феодори. Для нас ця подія сьогодні є особливо символічною, адже її нетлінні мощі зберігаються у храмі на честь ікони Пресвятої Богородиці «Печерної» на острові Корфу (Керкіра) – недалеко від храму святителя Спиридона Тримифунтського, шановану ікону якого ми маємо у нашому храмі. Але символічно і те, що ця святиня прибула до нас саме у неділю Торжества Православ’я, адже праведна цариця Феодора була дружиною візантійського імператора-іконобрця Феофіла, проте не поділяла єретичних поглядів свого чоловіка та була таємною шанувальницею святих ікон. І, після смерті імператора, ставши до тимчасового керування державою замість свого малолітнього сина Михаїла, саме вона скликала Собор, на якому іконоборча єресь була остаточно переможена, і на якому було чітко вказано, що шанування образу переходить на шанування і поклоніння першообразу.

На згадку про це було встановлено свято Торжества Православ’я, яке святкується у Першу неділю Святого Великого Посту. Це свято встановлено також і як пам’ять про перемогу над усіма єресями, які упродовж століть панували у Церкві Христовій.

Стоячи перед цією та іншими іконами, ми з Вами віддаємо шану усім, хто разом з царицею Феодорою боровся проти іконоборства та інших єресей, ми згадуємо на особливому молебні усіх святих отців та вчителів Церкви, які не боялися відстоювати Істину перед єретиками. Сьогодні ми засвідчуємо перед Богом відданість вірі православній, але, на жаль, є люди, які називають себе православними християнами, проте чомусь вважають, що головне у засвідченні своєї твердості у вірі – це привселюдне та «торжественне» проклинання своїх же ж братів по вірі православній, які насправді не порушують канонів, але висловили бажання мати свою автокефальну помісну Церкву, як про це і вказують Апостольські Правила та постанови Вселенських Соборів, щоб церковні межі відповідали державним і щоб кожен народ мав свого першого серед єпископів.

Але ми з вами жодним чином не повинні і не будемо осуджувати їх, пам’ятаючи слова молитви преподобного Єфрема Сиріна, які ми промовляємо упродовж Великого Посту: «Господи, дай мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого». Навпаки, ми усі повинні за них молитися, щоб сповнювати слова Христові: «Благословляйте тих, що проклинають вас» (Лк. 6:28). Бо саме цим ми засвідчимо, що ми є учні Христові, що ми є православні християни, бо Бог – це любов і це єдиний шлях до життя вічного. Амінь.

диякон Андрій Бурдик
17 (4) березня 2019 р. Б.