Проповідь ігумена Онуфрія на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах

 

"Днесь   чистійшая   святиня 
в святая святих вводится". (Пісня церк.)

Деякі батьки посвячували в Старому   Завіті   своїх дітей особливим способом в  честь   Божу.   Ці діти   мешкали в окремих будинках біля святині єрусалимської і послуговували священикам і левитам,   при   їхніх   священодійствах. Такий   приклад бачимо на молодому Самуїлі, якого мати Анна, просячи Бога за потомка, сказала в своїй молитві : «Господи Саваоф (сил), якщо даш рабі   твоїй   сім’я чоловіче (сина), то дам його перед  тобою в дар до дня смерти  єго» (1. Цар. 1, 11,). Також побожне подружжя  Іоаким і Анна, молячись до Бога, щоби їх зволив поблагословити потомством, обіцяли    Богу, що коли їх молитва буде вислухана, вони дитину, яка їм народиться, пожертвують Богу на службу. Коли Бог вислухав, їх   молитви  і   дав   їм   доньку   Марію,   привели її на третьому   році життя   до   Єрусалима   перед   святом посвячення храму. Первосвященик Захарія з Божого натхнення прийняв Марію при вході до святині   і попровадив,  її аж до святилища, до святая святих, до тої частини святині, де тільки сам, архієрей раз, в рік міг заходити для принесення жертви кадильної. Пам’ять цієї подій обходить сьогодні Свята Церква святом   Введеня або Входом в храм Пресвятої Діви Марії; величаючи Її піснею: «Днесь  чистійшая святиня в святая святих  в водиться. — Марія,   ввійшовши, яко трилітня дитина до храму єрусалимського, там   при тій церкві живучи 12, а за думкою інших    14 літ,   через увесь той час в молитві і тісному з’єднанні з Богом,  прикрашалася найбільшими чеснотами, доки   не   стала   бути   гідною  Матір’ю Сина Божого, а нашого Спасителя, Ісуса Христа.  Гляньмо духовно на ту св. родину, на тих побожних богоотців Іоакима і Анну, що впроваджують   свою   трилітню   донечку   Марію до св. церкви и жертвуючи Її Богу, і на тую малу дівчинку Марію, з найбільшою радістю входячи   до   св.  церкви й служачи при ній Богу своїм  життям богоугодним, і задумаймося про нинішню науку свята, чого вчать нас праведні Іоаким і Анна всіх батьків   християнських  щоби і їх діти подібно,   як Марія   життя   своє   Богу посвятили і Йому вірно служили.

Іоаким і Анна,  офіруючи   Богу   свою   маленьку  донечку вчать всіх батьків християнських, щоб завчасно провадили своїх дітей до Бога, щоби   завчасно  учили  їх служити Богу і  праведним,   побожним   життям   заслужити собі на вічне спасіння. Так, є що батьки повинні уже від перших літ життя дитини   учити її жити для Бога, учити її боязні. В цьому і є батьки  першими   учителями дитини, бо набагато пізніше буде вона могла учитися від священика в церкві, і від учителя   в   школі.   Горе  такій  дитині якої виховання занедбають родичі в перших роках її життя! В тих бо літах можна з молоденьким серцем дитини зробити все, що хочемо;   воно є подібне   до м’якого воску, — яку фиґуру, чи ангела чи диявола, на ньому,   витиснемо, така залишиться і на будучність.   Для цього   нагадує батькам   Св. Письмо: «Є у тебе сини? Навчай їх, і з юности нахиляй голови їх» (Сір. 7, 25).   А   навіть  античний мудрець Сенек а говорить: «легко приходиться виховати м’ягке ще серце дитини, але дуже трудно   є викоріняти те, що з нами разом   виросло і набрало сили".   (Lіb. de morib). Бо ж гляньмо навколо себе, що бачимо? Оце не одні батьки гірко плачуть і нарікають на злу поведінку своїх дітей. За пізній то жаль, за пізні нарікання! До таких батьків говорить   св. Іоан Золотоуст : «Ти нарікаєш на непослух   твого сина? — Треба тобі було його тоді, коли був ще дуже молодий і коли  ти  міг його легко провадити, старанно   навчити,  до  сповнення обов’язків призвичаювати,  до порядку його   приводити   і хвороби його душу ліквідовувати. Доки рілля його серця   була легшою  до виправи, треба тобі було терне виривати, доки легко далося б вирвати в віку молодшому». (Ноm. 60. іn Math).