Монастирське богослужіння в неділю 11-ту після П`ятидесятниці

Свято-Воскресенський Гурбинський чоловічий монастир на Повстанських могилах
У недільний день, 12 серпня 2018 року Божого, у головному Свято-Воскресенському храмі обителі було відслужено Божественну Літургію, яку очолив намісник монастиря ігумен Онуфрій (Ляда) у співслужінні протоієрея Ігоря з села Зубра Львівської області, ієромонаха Луки (Зань), ієромонаха Марка (Лісного), ієродиякона Іллі (Соцького) та диякона Сергія Баранецького.

За богослужінням було піднесено особливі молитви за українських воїнів, які захищають волю і незалежність нашої Держави в зоні проведення АТО.

У кінці  Літургії братією та гостем монастиря на чолі з намісником було відслужено недільний молебень.

В кінці молебню отець Онуфрій, виголосив повчальну проповідь, подякував братії, гостям та усім присутнім за спільну молитву і привітав усіх з Воскресним днем.

По завершенні богослужінь було відслужено поминальну панахиду в роковини упокоєння Тараса Більчука.

Більчук Тарас Миколайович – всесвітньо відомий художник, Герой революції гідності, по-звірськи побитий беркутівцями на Інститутській у Києві 18 лютого 2014, нагороджений Орденом «За мужність» III ст. та Орденом Героїв Небесної Сотні у лютому 2018 року – посмертно. 14 серпня 2017 року "Небесна Сотня" поповнилася ще одним Героєм …

Тому - то у недільний день 12 серпня до Свято-Воскресенського чоловічого монастиря на повстанських могилах в урочище Гурби, що у Здолбунівському районі Рівненщини, на заупокійну молитву з нагоди першої річниці упокоєння з`їхалися Тарасові найрідніші й найближчі. З далекої Америки прибули дружина Ніна та син Микола, куми зі Львова, з рідного Коршива – сестра Наталя з родиною, родичі, сусіди й друзі - коршівці, однокласники, братія монастиря на чолі з намісником – ігуменом Онуфрієм. Бо саме тут, у стінах цього духовного й такого милого Тарасу українського храму, його тіло знайшло свій останній земний спочинок. І, звісно, не випадково. Урочище Гурби є місцем національної пам`яті про ціну незалежності нашої України, де навесні 1944 року відбувся найкривавіший та найбільший бій в історії УПА проти військ НКВС СРСР. У тому бою серед вояків УПА брало участь й мирне населення, беззбройні та неповнолітні юнаки з навколишніх сіл. Серед таких був і коршівець Більчук Микола, батько Більчука Тараса Миколайовича. Ось, напевно, головні поклик і причина, чому Тарас так часто тут бував, чим міг допомагав монастирю, заприятелював з його намісником та братією. У той день, коли ми віддавали останню земну шану і честь Тарасові Більчуку, серед численного люду біля труни стояли в скорботі його дочка Наталя і син Микола. Знаєте, дивлячись на дітей, якось відчувалося: разом з ангелами – охоронцями у Гурбинському монастирі непорушною єдністю встало три покоління коршівців – Більчуків, об`єднаних волею й свободою України. Найстарший Микола – учасник й очевидець кривавої бійні 20 століття (1944 року), його син Тарас, учасник революції на граніті й герой Майдану 2014 року, котрий власним тілом зупиняв криваву бійню уже 21 століття, і наймолодший - Миколи, живе в Америці, але краще за багатьох проживаючих тут розуміє і знає ціну "Слава Україні! Героям Слава!".

Прес-Служба Свято-Воскресенського
чоловічого монастиря на Повстанських Могилах